Для чого потрібно жити?

Це питання хоча б раз у житті задає собі кожен із нас.

А й справді, для чого? Мабуть, у кожного своя відповідь. Моя ж дуже проста: для дітей. Саме вони і є наше майбутнє, і про них ми маємо піклуватись.

Відколи вже пройшли вибори, а про них і до сих пір не перестають говорити. Згадаймо, скільки коштів витратили на ці вибори, на підкуп виборців чи членів виборчих комісій. А що, якби ці кошти були вкладені в дітей: дошкільнят, які займаються в холодних дитсадках, учнів, яким щороку не вистачає підручників чи найбіднішу верству населення будь-якої країни – студентів, які мають винаймати житло або жити в не дуже комфортному гуртожитку, кожного семестру купувати непотрібні їм посібники, які так «вчасно» випускають викладачі.

Але чомусь ніхто з політиків про це серйозно не подумав (за винятком кількох випадків, коли в школи завозили комп’ютери, які деякі кандидати списували на власному підприємстві і в такий спосіб проводили «благодійні акції» чи пару футбольних м’ячів, які агітатори подарували школам з таким виглядом, ніби ті м’ячі золоті).

І це ще нічого. А як же дитячі будинки, інтернати, де в дітей взагалі немає батьків? Може б доцільніше було допомагати їм замість того, щоб друкувати і вивішувати нікому непотрібні агітації та випускати газети, в яких вихваляти себе і поливати брудом конкурентів? А скільки ж гектарів лісу потрібно було випиляти, щоб всю оту писанину надрукувати? І кому вона врешті потрібна?

Часто обговорювана проблема в нашій країні – демографічна криза. А як можна наважитись народити дитину в такій країні, якщо ті діти нікому не потрібні? Молодь постійно звинувачують, що вона не хоче мати дітей. Хочеться відповісти: вона не не хоче, вона не має змоги. От отримуєш ти диплом і що далі? Роботу знайти не так легко і в результаті не завжди вистачає грошей, щоб забезпечити самого себе, а про дитину взагалі не може бути й мови. Звичайно, є й інший варіант – сидіти у батьків на шиї. Але ж тоді виникає запитання: чиї діти і хто їх має утримувати – батьки чи дідусь з бабусею?

Чому б не подумати над цими запитаннями, замість того, щоб маніпулювати мовою, розколювати країну на частини, поливати брудом опонентів , приймати нові безглузді податкові кодекси, влаштовувати цирк у Верховній Раді і в результаті – змушувати громадян соромитись власної країни?..