Виховання, насамперед, передбачає спілкування.
Не впевнена, що в мене є право писати на такі теми, адже власних дітей
ще не маю. Але все ж, я спробую. Не давно на цьому ж таки Кореспонденті вийшла
стаття «В Украине открыли горячую линию против насилия над женщинами» і досить
багато коментарів стосувались теми «Чи можна віднести фізичні покарання до
способів виховання?» – я вважаю, не можна.
Виховання, насамперед, передбачає спілкування. А яке спілкування можливе
через насильство? По-моєму, жодне, тим більше, якщо це стосується дітей.
Так, виховання дитини – це найважча і найвідповідальніша в
світі робота і часом трапляються труднощі, але ж вини самої дитини в цьому
немає, тож вона не заслуговує на те, щоб її били. Та й, у будь-якому випадку,
на мою думку, до насильства схильний лише той, кому не вистачає слів пояснити
дитині,, що вона робить не правильно і за що її хочуть покарати. Хоча діти, на
відміну від дорослих, набагато краще розрізняють поняття «можна» і «не можна»,
як «добре» і «погано». Для них все існує в двох кольорах: чорному і білому;
діти, на відміну від нас, не бачать інших відтінків і не пояснюють свої вчинки «суб’єктивністю».
Коли дитину б’ють, вона часом навіть не розуміє за що. Чому ж тоді не
пояснити їй один раз, замість того, щоб лупити за кожну дрібничку. Тим більше,
що для дітей це дуже велике приниження і вони цього ніколи не забудуть. З іншої
ж сторони, майже всі, кого в дитинстві били батьки, в майбутньому таким же
способом виховують і своїх дітей, інколи навіть коментуючи: «Нічого, мене тато
в дитинстві ще й не так виховував». Ми хочемо, щоб наше суспільство було
розвинутим, то чому ж не відступити від середньовічних методів виховання і
нарешті не почати говорити з дітьми?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.