Дещо про вибори... частина II

Інтерв'ю з політтехнологом: аналітика, оцінки, шанси на успіх...

Від Леоніда Михайловича перейдемо до не менш харизматичної особи Олега Ляшка…

Тут хотілося б вас перебити. Є ціла низка політичних фігур, за якими закріплений ярлик «харизматичний». Це і Олег Ляшко, про якого ви  тільки що згадали, і Ірина Фаріон зі «Свободи», і навіть Жиріновський в Росії…. та в моєму розумінні вони скоріш епатажні, це награний образ, проте якщо це не так, то це скоріше переходить у  діагноз… Справа в тому, що харизматичність це якість, завдяки якій за людиною йдуть, їй вірять, перед нею схиляються, ця якість не може бути негативною, тому вище зазначені персони нею не володіють.

Хоча… в наших реаліях може бути все що завгодно)))

І все таки повернемось до Ляшка. Чи бачите ви у ньому перспективу і чи є майбутнє у його «Радикальної партії»?

Про довгострокову перспективу мені важко щось спрогнозувати, що ж до цих виборів, то  шанси його партії на стільки примарні, що говорити про них немає сенсу. Сам Ляшко має чудову можливість знову стати народним обранцем, вигравши на мажоритарному окрузі у себе на батьківщині у Чернігівській області.

Вище ви зачепили особу Ірини Фаріон. Тому логічно було б  поговорити у цьому контексті і про «Свободу».

Дуже важко казати про «Свободу», адже вона не зовсім ясно себе поводить: з одного боку підписання договору і входження до КОДу, а з іншого риторика про свої автономні дії.

Кажучи про неї в цілому хотілося б відмітити її стабільність. Проте ця стабільність не є приємною для них, адже свободівці застрягли у своєму розвитку. Сьогодні ідеї «Свободи» застаріли, до цього додається не сприйняття у більшості регіонах України таких персон, як Фаріон, Іллєнко та Мірошниченко, тому можу порадити Олегу  Тягнибоку перевести їх на місцеві ЗМІ Західною України і витягувати з тіні більш сприятливих людей, скажімо, всіма поважного актора Богдана Бенюка, даючи йому загальноукраїнський медіа-простір, змінити основну риторику на більш об’єднуючі лозунги та будувати імідж більш поміркованої сили, адже сьогодні ВО «Свобода» за своїми успіхами нагадує скоріш регіональну партію.

Тепер про вибори. З шансами свободівців нічого не зрозуміло, більш того вони скоріше примарні, ніж оптимістичні,  а тому постає логічне питання, чи підуть їхні одіозні постаті, про яких ми казали вище, у загальному списку?.. Логічніше для них було б вже зараз готувати мажоритарні округи на Західній Україні, проте як буде насправді я не беруся сказати…

Думаю ми з вами плавно підійшли до «опозиційних китів». Я маю на увазі «Фронт змін» та «Батьківщину». Чому говорю про них разом, тому що, як ви звісно знаєте, вони оголосили про своє злиття. У зв’язку з цим хотілося б дізнатися про спілні перспективи їхнього буття…

Дуже смішно звучить слово «опозиція», особливо коли чуєш словосполучення «конструктивна опозиція», «демократична опозиція»… сьогодні вони опозиція до влади, як тільки здобудуть цю владу, то стануть опозицією до власного народу. А в чому конструктивізм? В чому демократичність? – А ні в чому, це популізм який о крім вище вказаних питань нічого у мене не викликає…

Розумієте, це особливість української політики. Можливо я не сказав нічого новго, можливо це не звучить не як слова спеціаліста, та від цього нікуди не дінешся, це, нажаль, традиційна специфіка українських політичних буднів.

Ви доречно вказали тільки ці дві політичні сили, адже інші партії, що приєдналися до КОДу та підуть у єдиному списку мають настільки смішний рейтинг, що загальне відсоткове відношення набраних ними голосів  вар’юєьться в межаж статистичної похибки.

У мене це об’єднання викликає дуже багато запитань. Почну з невеликого вступу. Сьогодні всій без виключення політичній еліті України вигідне те, що Тимошенко сидить. По-перше це «прапор», який можна підіймати як всередині країни, так і на за кордоном, по-друге, це відкритий простір для тих, хто не міг вилізти з під її крила і її віртуальна, а не реальна присутність всіх влаштовує. Як це можна пов’язати з з вашим питанням? – Дуже просто. У Яценюка схоже великі фінансові труднощі після кампінії 2010 року, від «Батьківщини» також відійшли спонсори, але це й логічно, адже великий капітал мусить «дружити» з владою. Це, на мою думку, перша причина їх об’єднання. Виникає логічне питання: хто очолить цей союз? – Формально це звісно Тимошенко та Луценко, а фактично? –Кожемякін людина не публічна апріорі, тут свій відбиток залишила його колишня генеральська посада, з Турчиновим ситуація ще гірша, мабуть, вся країна, а особливо кияни, пам’ятає мерські вибори 2008 року, коли Юлія Володимирівна виводила його за руку, у буквальному сенсі цього слова, з тих пір за ним остаточно закріпився образ несамостійної фігури. Тут у пригоді і стає постать Арсенія Петровича… Але  не все так просто. Які наміри у пана Яценюка? Він, на відміну від НУНСу, не вливається у «Батьківщину», а просто призупиняє членство для себе та своїх однопартійців. У зв’язку з цим, пройшовши всю передвиборчу кампанію як лідер опозиції у списку «Батьківщини», чи не з’явиться у нього спокуса «приватизувати» її разом із всією опозицією та стати її одноосібним лідером? Адже після цьогорічної кампанії, всі шанси для цього у нього будуть…

Які на ваш погляд технології будуть найпоширинішими?

Дуже багато на всі смаки, проте найдієвішою у бідній країні залишатиметься «гречана технологія»...

На останок хотілося б запитати про вавш проект? Чому він не запускається? І на якій стадії розробки він знаходиться?

Проект пишеться з нуля, а тому потребу широкого обсягу роботи з боку програмістів. Незабаром, за декілька тижнів ми відкриємо розділ дебати, куди запрошуємо Вас Євгене та всіх небайдужих та зацікавлених людей, де у нас буде змога обговорити всі ці та інші питання більш детально.

Дяку, Ігоре Борисовичу, за таке детальне там цікае інтерв’ю, сподіваюсь, що в серпні, коли стартує кампанія, ми зможемо обговорити з вами ці питання більш точно. (http://vpolitike.com/ )