Найбільша слабкість - ненависть
Ненависть ... Як ми її собі
уявляємо? Хто вона для нас: пишноволоса красуня із смоляними косами та чорними,
немов вуглинки, очима чи сірувата миша, яка непомітно і водночас настирно
шматує нашу людяність на крихітні клаптики? Ненависть... Сила, що піднімає
гострий меч помсти чи слабкість, яка вбиває душевність та людську доброту?
Обмотавшись у колючий дрот ненависті,
людська спільнота перетворилися на суцільного їжака, що не тільки у разі
небезпеки витягує з кишені голки-ножі, а й часто навмисно заподіює зло іншим,
навіть найближчим і найріднішим. Обплетені павутиною незадоволеності, напоєні
гірким вином із полину людські душі ніяк не можуть виборсатися із в’язкого багна злості та байдужості. Страшно стає від
того, що більшість із нас вбачає у ненависті – не найзапеклішого ворога, а рятівну
соломинку, що допоможе нам встати з колін, ба навіть піднятися над «сірою», на нашу думку, масою. От тільки марні ці
надії. Бо дим від спалених людських чеснот може падати лише до землі, і ні в
якому разі не підніметься сірувато-білим стовбуром у бірюзові небеса, не стане
для нас сходами у Янголський Край, та навіть не буде мотузко, по якій,
докладаючи немалих зусиль можна таки дістатись до омріяного раю.
Ненависть – то сила, схожа на
руйнівний смерч чи зловісне цунамі, то злива, яка метає блискавиці і пересипає
небо громами, то влада, міць і небачена могутність – думаємо ми. Проте,
насправді, ненависть, що народилася з маленьких паростків заздрості – то лише
попіл, який може розвіяти вітер чуйності та доброти. Тільки сильні люди можуть
прощати, тільки хоробрі зізнаються в коханні, тільки мужні віддають своє серце
друзям, тільки щирі усміхають просто так, без причини, тільки чуйні бачать у
твоїх очах сльози, коли твій сміх, розливається, немов солов’їний спів у
весняному гаю, тільки доброзичливі, подарувавши іншому найщасливіші хвилини
його життя, не чекають нічого натомість... Ось в чому істинна сила. Пробачити
ворогу його підлість, усміхнутися у відповідь на образу, віддати останнє за
тих, хто ніколи не згадає про тебе, по-дитячому наївно вірити в любов і плекати
у своєму серці надію, незважаючи на перешкоди та невдачі означає бути
по-справжньому сильним. Ненавидіти може кожен, а чи кожен може любити? Шукайте
силу в собі, нехай десь там, у
найглухішому закутку вашої душі, але ви обов’язково її
знайдете, і
тільки тоді ви будете не лише сильною особистістю, а й щасливою Людиною з
великої літери.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.