10 міфів про ефективний ремонт і будівництво

Кожному з нас доводиться рано чи пізно міняти свої усталені погляди і деколи досить таки кардинально. Не вийнятком є і наші увлення про ремонт чи побудову власного житла..

Кожен з нас, рано чи пізно, у своєму житті задумується над ремонтом свого житла, місця роботи або й над побудовою власного будинку.

Зрозуміло, що зробити будь-яку з цих задач ми хочемо отримавши найкраще співвідношення якості і ціни. Аби досягти бажаного результату, пропонуємо детальніше розглянути міфи про ремонт, які можуть збити нас, як споживача, з вірного шляху.

1. Чим дорожчий матеріал – тим кращим вийде ремонт.
   Міф, популярний серед нечистих на руку майстрів та виконробів. Якісні характеристики того чи іншого матеріалу можуть бути відомі тільки тому, хто з ним дійсно працює. А оскільки багато хто воліє працювати з конкретним магазином чи гуртівнею, зрозуміло, що пріоритетним для нього стає інше питання – а саме збут того чи іншого матеріалу.
   Також цей міф часто використовують майстри, які хочуть переконати замовника у власній унікальності чи особливості надання своєї послуги (читай – щоб виправдати свою надміру завищену ціну та довгі терміни виконання робіт).
2. Дорожчі послуги майстрів означають вищу якість роботи.
   Часто цей міф супроводжується байкою, описаною у пункті першому. Загалом, нині ринкова ситуація така – вартість робіт не повинна бути ні замалою (коли у всіх майстрів “малярка” коштує 40 грн, а у когось 20 – швидше за все, клієнта обдурять на вартості інших робіт або нададуть неповну послугу), ні завеликою (коли замовнику починають розповідати про унікальність своєї технології надання послуг, досвід, стажування на будівництві світових об’єктів – стадіонів, хмарочосів тощо та інші віддалені від дійсності історії). Нині ринок сам диктує ціну, і її середній рівень легко визначити, поспілкувавшись з трьома-чотирма потенційними виконавцями робіт. При виборі майстрів краще керуватися все ж не ціновим фактором, навіть якщо він і відповідає середньоринковому рівню, а особистісними характеристиками – культурі, поведінці, досвіду, готовності приступати до роботи, готовності надати орієнтовну вартість усіх робіт та терміни їх виконання тощо. До слова, майстри виконують тяжку фізичну роботу (ще й не завжди безпечну для здоров’я), тому логічно, що вони її оцінюють у певному еквіваленті. Якщо Ви зважили особистісні та професійні характеристики виконроба (відповідального за роботу) та ціну і вважаєте, що між цими двома поняттями можна поставити знак рівності, отже, є висока ймовірність того, що ви не помилилися з вибором.
3. Треба намагатися збудувати якнайбільший будинок.
   Усі ми в тій чи іншій мірі спраглі нормальної площі. Історично так склалося, що ми живемо у малих помешканнях, які не піддаються розширенню чи навіть переплануванню (квартири у панельних будинках). Тому мрія про безконечне велике житло стала радше чимось недосяжним і далеким... Отримавши можливість збудувати врешті своє житло, ми навіть на підсвідомому рівні намагаємося його зробити якомога більшим. Прикладів такої гігантоманії можна навести безліч – достатньо просто поїздити довкола великих міст і подивитися на позабудовувані території з незакінченими величезними двоповерховими “замками”. Хоча для психологічного і побутового комфорту людині не так потрібен сам простір, як його правильне зонування і розподілення. Тому, може краще (за допомогою спеціаліста) збудувати менший будинок, але правильно спланований, а на зекономлені гроші зробити собі маленьку приємність – поїхати у кругосвітню подорож або придбати новий автомобіль? ))
4. Прибудувавши ще одну кімнату, можна вирішити проблему малої площі.
   Якщо прибудувати кімнату в ширину за рахунок балкону (так часто роблять жителі перших поверхів або навіть жителі усіх квартир по вертикалі у одному під’їзді) – це дасть вам від сили додаткових 4 квадратних метри – площа, на якій і не розмістиш так багато предметів, хіба на вибір: один холодильник, одну дитячу коляску і сушарку для одягу, один дорослий велосипед або два дитячих, один стелаж для зберігання закручених компотів... Виходить не так вже і багато, тоді як вартість новобудови (чи то новоприбудови), а на першому поверсі включно з фундаментом, вийде такою, що приємніше і дешевше буде придбати згаданий автомобіль (або  поїхати в подорож:) ). У таких випадках доцільніше або запросити архітектора для допомоги з переплануванням приміщення (навіть найменша квартира має мінімум 2 варіанти перепланування), або, якщо вже зовсім ніяк, задуматись над зміною житла. До речі, психологи стверджують, що зміна житла позитивно впливає на свідомість людини, привносить елемент новизни у щоденне життя, дає наснаги і нових творчих сил, допомагає позбутись набутих з роками стереотипів. Одним словом, варіантів може бути безліч, і усі вони напевне будуть вигіднішими за неоковирне прибудовування.
5. Балкони у багатоквартирних будинках потрібно обов’язково засклити.
   Відповідь на питання засклення балконів у людей часто стоїть автоматична: склити. При чому, коли попросити респондента пояснити свою відповідь, він одразу і не зможе це зробити. Потім, правда, наведе декілька аргументів на зразок “отримання додаткової площі” (читай – площі для складання непотребу і накопичення його з роками до критичної маси), “утеплення приміщення” (не враховуючи того, що нині є безліч сучасних технологій, які утеплюють значно ефективніше ніж засклення), “всі склять” (аргумент, звісно, дуже обґрунтований і пояснень не потребує). Натомість балкон (а їх може бути і два, і навіть три) можна використовувати прямо за призначенням – літом гарно проводити на ньому час, приймати сонячні і повітряні ванни, розвести на ньому чудовий квітник і навіть... посадити декоративне деревце – лимон або яблуню. Поставити на ньому невеликий столик і стільці, де можна пообідати з гостями, влаштувати коктейльне свято чи просто проводити час, читаючи улюблену книгу.
6. Архітектурний проект – це гроші, викинуті на вітер.
   Побутує думка, що, відмовившись від архітектурного проектування, можна зекономити на будівництві. Зекономити – ніколи, втратити – майже завжди. Як уже згадувалося вище, економії на проекті бути не може, оскільки це  інвестиція у вдале завершення самого будівництва, а також економія на затратах матеріалів, часу, площі, тривалості будівництва і врешті надійності самої конструкції.
7. Дизайн інтер’єрів – зайва розкіш.
   Усе залежить від того, який дизайн замовляти. Якщо це має бути щось дуже дороге, оздоблене золотом, натуральними матеріалами і ексклюзивними меблями – тоді це дійсно розкіш (і предмет безумовної гордості замовника). Та вартість може бути і низькою, якщо поставити за мету зробити гарно і по-сучасному. Дизайн передбачає створення чіткого і послідовного плану вигляду Вашого приміщення не лише в естетичному розумінні, а й в раціональному – жоден спеціаліст, крім дизайнера, добре своїми силами і суб’єктивним баченням нормального дизайну не зробить.
8. Пральна машина повинна бути у ванній.
   У всьому світі це давно не так, оскільки ванна – це кімната відпочинку і здійснення релаксуючих процедур. Всюди пралька стоїть в кухні, поруч з іншою технікою, або в гаражі (якщо такий є у будинку). Цей міф стосується не лише одних пральок, а загалом консервативних поглядів на розміщення техніки у будинку (телевізор обов’язково у спальні, а посудомийна машина – взагалі непотріб і даремне витрачання грошей).
9. Чим більша висота стелі – тим більшим здаватиметься приміщення.
   Міф. Усе залежить від пропорцій – приміщення повинне бути пропорційним. Насправді, і у кімнаті з висотою стелі 2,5 м роблять підвісні стелі з декоративним освітленням – при відповідній ширині це дуже добре виглядає – і з висотою стелі 3,5 м можна себе почувати немов у карцері. А от гарний і природній вигляд приміщенню надасть, звісно, дизайнер чи архітектор.
10. Спочатку треба зробити основний ремонт приміщення, а потім вже можна запрошувати дизайнера.
    Не лише міф, а й великий ризик. Часто так думають ті, хто мало ознайомлений із функціями і призначенням дизайнерів. Адже дизайнер, коли робить свій проект, розраховує усе, починаючи від електричних комунікацій і закінчуючи фіранками. Він одразу може надати орієнтовну вартість матеріалів замовнику, щоби потім не прийшлось нічого переробляти чи робити заново.