ТРУДОВИЙ КОДЕКС ЗВУЖУЄ ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ НА ВІДПОЧИНОК.

Що стосується більш конкретних прикладів звуження змісту та обсягу існуючих трудових прав людини підготовленим до другого читання проектом Трудового кодексу України, то вони наступні.

Багато працівників зараз працюють за підсумованим обліком робочого часу (як правило, це працівники великих виробничих підприємств, а також сфер транспорту, торгівлі, громадського харчування). При підсумованому обліку робочого часу чинним законодавством не встановлено ніяких законодавчих обмежень щодо тривалості робочого дня та тривалості робочого тижня, але водночас встановлено чіткі законодавчі гарантії щодо мінімально можливої тривалості міжзмінного безперервного відпочинку та мінімально можливої тривалості щотижневого безперервного відпочинку. Проект Трудового кодексу скасовує ці гарантії на відпочинок. Так чинний Кодекс (ст. 70) встановлює, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години. Проте проект Трудового кодексу (ст. 158) встановлює, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години, але за винятком  випадків застосування підсумованого обліку робочого часу. Чинний Кодекс (ст. 59) встановлює, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід), а проект Трудового кодексу (ст. 157) встановлює, що це правило взагалі не поширюється на випадки застосування підсумованого обліку робочого часу. Більше того, цією ж статтею проекту Трудового кодексу передбачено, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою подвійної тривалості робочого часу у попередній зміні з урахуванням часу перерви для відпочинку і харчування лише у разі переходу з однієї зміни в іншу. Тобто звужено не тільки право на відпочинок тих працівників, що працюють за підсумованим обліком робочого часу, а й право на відпочинок всіх інших працівників.

Ст. 154 проекту Трудового кодексу України передбачає введення такого поняття як ненормований робочий час, коли працівник за вказівкою роботодавця зобов’язаний (хоча й епізодично) працювати понад норму робочого часу. Чинний Кодекс такого не допускає. Крім того, зазначена норма статі 154 проекту Трудового кодексу України може мати подвійне тлумачення.

Відповідно до ст. 304 проекту Трудового кодексу України вводиться нова норма про те, що роботодавець - суб’єкт малого підприємництва має право самостійно встановлювати режим роботи, що передбачає зайнятість у загальні вихідні дні, дні державних і релігійних свят. Чинний Кодекс такого не допускає.

Проектом Трудового кодексу України передбачено скасування встановленої чинним Кодексом граничної тривалості робочого дня напередодні вихідних днів для тих працівників, яким встановлено шестиденний робочий тиждень. Так відповідно до ст. 53 чинного Кодексу напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. А в проекті Трудового кодексу України ця норма відсутня.