15 лютого 2012 року
Вельмишановний Вікторе Федоровичу!
Маю честь передати Вам слово, яке було мені продиктоване для Вас.
У той спосіб, на який я довго чекав благословіння.
Ці пропозиції надзвичайно важливі не лише для Вас особисто, але й для кожного в Україні. 
Вступ
Від учора Господь заповнює любов’ю серця усіх, хто вірний йому, щоб підготувати їх до Дня прощення.
Бог, який є Любов, завжди має бути серці кожного істинного християнина. 
«Любіте ворогів Ваших. Любіть тих, хто Вас кривдить», – вчив Господь, 
коли перебував у образі Сина Людського. 
Ви християнин. Отже, Ваш обов’язок – любити Юлію Володимирівну. Але хіба
 це можливо? Як любити людину, яка ображає та відверто зневажає Вас?
Для цього необхідно отримати найтяжчу перемогу християнина у своєму житті – перемогу над собою.
Далі буде текст, який я почув та записав. Я не можу довести, хто саме 
його диктував. Запевняю, що то не мої власні слова, вони прийшли у мою 
свідомість ззовні. В одному я певен, що то слова любові. Можливо, то є 
Слово Боже. 
Тому прошу читати ці тексти смиренно.
З повагою, провідник Слова, таємний віртуальний радник Богдан Руський.
Проект листа
Шановна Юліє Володимирівно!
Повірте, я глибоко співчуваю Вам. Але, на жаль, такими до цього часу є 
наші закони. Я, як умію, на практиці послідовно реалізую лозунг 
В’ячеслава Чорновола, і не вільний.
Свого часу я сам постраждав від цих законів і судової машини. Причому 
моє становище було відмінним від Вашого. Я був неповнолітній юнак, майже
 сирота. Мене нікому було захистити. Але Господь почув молитви моєї 
бабусі і врятував мене.
Все ж є багато тих, які до цього часу зневажають мене та намагаються як 
можна дошкульніше ударити нижче пояса. Дуже сподіваюся, що написане мною
 нижче переконає їх змінити відношення до мене.
Тому одне з найперших завдань, яке я дав Портнову – виправити в 
українському законодавстві несправедливість законів. Не механічно 
пересадити нам чужі для нас закони, а написати саме українські закони.
Портнов був Вашим юристом. Чому він одразу прийшов до мене? Тому, що Ви 
вимагали, щоб він робив абсолютно безглузді речі. Щоб він без найменших 
підстав захищав у суді особисто Вас, коли Ви програли вибори. 
Я ж дав йому завдання, яке зробить користь усьому народу України.
Судовий механізм за рік перебудовано. Вже готовий проект нового КПК. 
Чому цього не зробили Ющенко і Онопенко? Було досить і часу, і 
повноважень. 
Бо ніхто з них ніколи не відчував власного болю від жорстокості та 
несправедливості законів, від бездушності правоохоронної системи.
Я хочу, щоб мої вороги перетворювалися на моїх друзів.
Але не чекайте від мене слабкості. Якщо я виявлю слабкість, Україна буде 
розірвана на шмаття. Нікому, крім нас, не потрібна сильна Україна.
Микола II був доброю людиною, прекрасним і люблячим сім’янином. Але 
часом виявляв слабкість. Наприклад, у вирішальний момент послухав порад 
Європи і зрікся трону. Він не зробив нічого незаконного. Це була просто 
політична помилка. Але як дорого вона обійшлася всій Європі. Зокрема, в 
Україні те рішення спричинило жахи громадянської війни, червоного 
терору, а з часом і штучний голодомор, небачений в історії якогось 
народу з біблійних часів. 
Ви виявили слабкість і зрадили народ, який Ви любите і який Вам 
довірився. 
Тим не менш, половина народу любить Вас і ненавидить мене. Це
 факт. І я не можу допустити розколу України.
Ведуться складні перемовини з Росією. Нам потрібні внутрішні реформи. Ми
 можемо сперечатися, але повинні бути єдині перед цими викликами. Я дуже
 бажав би, щоб Ви працювали на благо України.
Наближається День прощення, цього року 26 лютого.
Я виконаю те, що наказує мені Господь.
Зокрема, насамперед я зроблю все можливе, щоб Ви могли ретельно і вдумливо виконати Його наказ.
Щиро Ваш, 
Віктор Янукович.
Обставини запису листа
18 січня мені приснилася Ваша бабуся. Я не розумів її слів, але вона так
 плакала від тривоги за Вашу подальшу долю, що у мене уві сні зникли всі
 негативні  почуття до Вас, а передався її жаль.
Тої ж миті у мене наче перевернулося все в душі, і до мене дійшов мовби 
синхронний переклад того, що вона хотіла передати мені. Вона продовжує 
молитися за Вас. (Повний виклад я 9 лютого виклав тут 
під назвою «Сон напередодні Водохреща»).
Віктор справедливий. Він робить так, як розуміє, як уміє.
Молю за нього. Він у небезпеці. Не чує мене. Перестав слухати Господа. 
Господь милостивий. Але Отець безжально карає тих, хто, виконуючи Його 
волю, не чує голос любові Господа нашого. Я попереджаю Віктора, він не 
чує, не розуміє мене.
Передай обов’язково. Господь почув мої молитви, підняв його так високо. 
Як не послухає, з висоти упаде глибше ніж у прірву. Послухає – навіки 
прославиться. 
Останній строк для нього – День Прощення.
Коментар
З точки зору пересічного громадянина, написана вище пропозиція – маячня, безумство юродивого, божевілля.
	
З точки зору господарника, то є безглуздя. Навіщо уряду потрібно абсолютно некероване п’яте колесо до воза?
З точки зору політика, я не бачу іншого виходу з політичного розколу нації та з міжнародної ізоляції України. 
То не мої власні 
слова, вони прийшли у мою свідомість ззовні, і надто мудрі для мене. То 
слова любові. Я не маю права судити, але, можливо і дуже схоже, що то є 
Слово од Бога.