Іван Хреститель 21 століття

Рік, який минає, став останнім роком життя однієї видатної людини. 27 квітня 2011 року помер Давид Вілкерсон. Помер не своєю смертю. Розбився в автокатастрофі.

ЗМІ повідомили, що автомобіль, яким він керував, виїхав на зустрічну смугу… а там вантажівка. Пастор помер на місці, його дружину в тяжкому стані доправили в лікарню.

Весь той день мене, і напевно багатьох людей, мучило єдине питання: «Чому?». Чому, Господи, все склалося саме так? Звичайно, проповідник вже не молодий (79 років), факт, що багато священнослужителів не доживали і до його років. Однак, все ж таки, чому помер такою смертю? Невже ж роками плідного служіння не заробив собі кращої участі? Невже ж не вартий достойнішого переходу? Невже не заслужив упокоїтися у власному ліжку, насичений днями, знаючи від Бога про наближення дати своєї смерті, попередньо приготувавши останню проповідь, якій судилось би стати заповітом для молодого покоління?

Відносно останньої проповіді, то нею став запис 27 квітня у блозі проповідника, розсилку якого я отримав того дня вранці: «WEDNESDAY, APRIL 27, 2011. КОГДА ВСЕ ВАШИ СПОСОБЫ ПОДВЕЛИ. Богу абсолютно приятно, когда вы убедились, что все ваши способы не приемлемы. Иисус сказал Фоме: "Ты поверил, потому что увидел Меня; блаженны невидевшие и уверовавшие» (Иоан. 20:29). Блаженны те, кто верит, когда нет доказательств ответа на молитву, когда все средства не увенчались успехом. Вы должны прийти в место безнадежности – к концу надежды на все ваши усилия. Ваш любимый человек стоит перед смертью, и врачи не дают надежду на жизнь. Смерть, кажется, безнадежна. Вот когда полчища Сатаны страхом и вопросом атакуют разум: "Где твой Бог теперь? Ты молился, пока не стало слез. Ты постился, стоя на обещаниях. Ты верил". Хула на Бога войдет в ваш ум: «Молитва не сработала. Вера подвела. Не верь Богу. Это не работает!». Даже возникнет вопрос существование Бога. Такой вопрос сатана задает через все столетия. Божьи мужи и жены проходили такие атаки. Те, кто проходит через долину тени смертной, услышьте это слово: Плача в темной и ужасной ночи, вы скоро услышите шепот Отца: "Я с тобой. Я не могу сказать почему, но, в один прекрасный день, все будет иметь смысл. Ты увидишь, что это было не случайно, но частью моего плана. Это не был провал с твоей стороны. Держись. Позволь Мне обнять тебя в час боли". Возлюбленные, Бог никогда не подведет, но будет действовать с добром и любовью. Когда все ваши ресурсы вас подведут, Его любовь будет преобладать. Держитесь за вашу веру в Него. Стойте на Его Слове. Не существует другой надежды в этом мире».

Думки про жахливу смерть пастора Вілкерсона бентежили мене цілий день. Вввечері, сидячи на кухні, я думав про те, що сталося, і вкотре перевіряв свою віру, пропускав її через сотні можливостей та варіантів, гіпотетично креслив шкалу власного зростання у пошуках Бога.

В останні роки все більше людей зверталися до пророцтв Вілкерсона,і не безпідставно. Те, що він пророкував у далеких 1970-их роках збулося безпомилково. Для декількох поколінь цей проповідник став уособленням слова від Бога. Він був нашим героєм, мостом до неба, «Іваном Хрестителем 21 століття». І в тому не було жодної його вини, а тільки заслуга: він повірив прикладу свого батька-пастора - вибрав долю безвідмовного служіння, безкомпромісно повірив Слову Божому, щодня зрощував свою віру, з-за неї не боявся експерементувати, а відважно пішов на поклик любові до гріховного притону нью-йоркського безбожництва… Про Вілкерсона можна говорити ще дуже багато. Коли всі сміялися він плакав, зіткнувшись із першим успіхом, відмовився від задоволення переключати канали телебачення в готельному номері на користь Біблії. До якоїсь міри він був диваком свого часу. Багато-хто його не розумів, друзі часто не погоджувалися, недруги критикували. А він продовжував слухати голос Божий.

Важко описати словами, ким для мене був Давид Вілкерсон. В той час, коли підрісши я вже розумів, для чого мої дід та баба і батьки відвідують церкву, чому ревно моляться та допомагають іншим, Вілкерсон вже був пророком свого часу. Пам’ятаю як з трепетом я дивився фільм «Хрест і ніж» про молодого худощавого євангельського проповідника, який під загрозою смерті відважно проповідував ганстерам Нью-Йорка і навернув їх до віри в Бога. Потім я читав його пророцтво про останній час. Пам’ятаю, багато разів приходив в покаянні до Бога, після прослуховування його проповідей. Признаюся, деколи запозичував його думки для своїх проповідей. І про це не соромно зізнатися навіть зараз. Значно пізніше в Донецьку в ексклюзивному інтерв’ю християнській молодіжній газеті «Рибка» Нікі Круз (лідер бандитського угрупування, якому прповідував молодий Вілкерсон) розповідав про всі деталі того пам’ятного вечора у його житті і про свого теперішнього друга Вілкерсона, який тоді, як виявилося, був за мить до смерті. А я не міг повірити, що це той самий Нікі, про якого я читав в дитинстві. Тільки зараз вкотре переконуюся – Давид Вілкерсон слухав голос Бога, і результатом цього стало його життя.

Я пив чай і пригадав трагічну історію життя останнього пророка Старого Заповіту – Предтечі – Івана Хрестителя. Не впевнений, що до того дня, коли слуги Ірода внесли на полумиску голову проповідника дочці Іродіади, ще були при житті його старенькі батьки (напевно вже ні), однак друзі та учні, безсумніву, засумували та розгубилися. Звичайно, не знали вони тоді, що їхній учитель помре в молодому віці (Іван тільки на пів року був старшим за Ісуса, якому було за тридцять) та ще й такою ганебною смертю – відсіченням голови. Не впевнений чи змогли вони належним чином (з почестями) поховати тіло того, до кого збиралися весь Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця (Мт. 3:5), і який мав Слово від Господа (Лк. 3:2) та проповідував про покаяння і наближення Царства Божого.

Звичайно, ми б сказали: «Іван заслуговував кращої участі», а хтось би осмілився назвати його смерть «Знаком від Господа» (маю на увазі висловлювання Руслана Гуржія: «Вилкерсон конечно великий евангелист, но в последнее время он увлёкся фундаментальными пророчествами, воспевающие кару Божию. Совсем недавно я написал что ему надо было в сейсмологи идти, а не в пасторы. И что примечательно в его гибели? А то, что увлёкшись знаками от Господа, когда несчастные случаи и катастрофы трактуются как кара Божия за грехи, он попал под свой же суд» http://drugoe.us/articles/33-religion/9628-david-wilkerson), але Іван Хреститель виконав усю волю Божу для свого життя, через яку і для якої народився на цей світ. І йому Ісус Христос дав недвозначну характеристику: «А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських. На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка. Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього» (Лк. 7:24-28).

Вілкерсон мав слово від Бога. За життя його слухала значно більша кількість людей, аніж Івана Хрестителя. І, він теж проповідував про наближення Царства Божого. Як Іван він не старався догодити людям, а в першу чергу, Богові. І помер пророк 21 століття подібно як Іван Хреститель, пророк 1 століття.

Давид Вілкерсон уже вдома. Не стверджую, бо тільки Бог знає життя людини. Але всім серцем надіюсь, що сталося саме так. І вірю, що матиму честь разом із ним та всіма вірними «пити від плоду виноградного» на вечері нашого Господа!

Пролунала його остання проповідь. Прозвучало останнє підбадьорення Давида Вілкерсона. Але не останнє підбадьорення Христа. Бо Той, Хто підняв Вілкерсона, хто укріпив і зростив його віру, може те саме зробити і в твоєму житті. Тому що Він – живий повіки! Ім’я Йому - Ісус Христос!