Талант і хобі: чим відрізняється талант від уміння?

«Кожен із нас геніальний. Але якщо про рибу судитимуть по тому, як вона лазить по деревах, вона проживе все життя, думаючи, що вона тупиця». Альберт Ейнштейн

Кожна людина - індивідуальність, головним критерієм якої є талант. Хтось уміє малювати, хтось – співати, хтось – писати вірші або просто красиво викладати думки в прозі. Такі люди називаються творчими, але мало хто знає про існування інших талантів, точніше навряд чи назве це талантом – вирішувати складні математичні завдання, робити швидкі розрахунки в думці, запам'ятовувати довгий ряд слів або цифр, знатися на техніці, лагодити механізми… Все це швидше назвуть просто умінням. А чим же відрізняється талант від уміння? В першу чергу тим, що талановитій від природи людині не потрібно довго вчитися тій або іншій справі. Він швидко «схоплює на льоту» ту або іншу науку, тоді як «необдарованому» доведеться довго мучитися, докладати вольові зусилля, щоб освоїти ту чи іншу майстерність: хоч співати, хоч танцювати, хоч вирішувати складні рівняння. Але інколи навіть хороші навики не порівняються з талантом. І тут виникає питання: а чи потрібно розвивати талант?..

Навіщо потрібно розвивати талант?

Звичайно, якщо ми його не розвиватимемо, він нікуди не подінеться, але що ж станеться, якщо ми його не будемо застосовувати? Космонавти, довго перебуваючи в невагомості, повертаючись в поле дії гравітації, заново вчаться ходити. А тепер уявіть, що станеться з нашим талантом, якщо ми його відкинемо в довгий ящик! Те ж саме, що і у випадку з космонавтом. Наведемо інший приклад: талановитий гітарист з якоїсь причини перестав постійно грати, і через деякий час знову береться за гітару, а тут, на тобі – пальці стали буквально «дубовими», і тепер треба заново відпрацьовувати майстерність. Такий же приклад можна навести із спортсменом, який перестав займатися спортом. Після цього він буде довго відновлювати свою форму і приводити в тонус не лише м'язи, але і весь організм, який являється цілою системою. Уявляєте, як довго цьому спортсменові доведеться надолужувати прогаяне! Звичайно ж, якщо його м'язи мають властивість швидко відновлюватися, йому буде простіше це зробити, ніж іншій людині. Але візьмемо до уваги психологічну сторону цієї проблеми. Людині, що витратила довгі роки і багато сил для досягнення своєї мети, доведеться заново пройти весь цей шлях, і удруге йому буде набагато складніше це зробити. Чому ж? – запитаєте ви. В першу чергу, тому що це – зайва витрата часу і сил, і ще не факт, що спортсмен повністю відновить свою форму, тому що він швидше за все квапитиметься, неякісно виконуючи необхідні вправи. Тут наведемо такий приклад: художник, який намалював шедевр, другий раз той самий шедевр не намалює. Наше тіло, наші знання і навики так само є шедевром. Якщо взялися за справу – не зупиняйтеся на півдорозі.

Відточуйте майстерність неспішно, але в той же час, не заганяючи себе до знемоги в кут, з якого і починається «творча криза». Людина, що швидко біжить вперед, спрямована до своєї мети, сп'яніла успіхом, здається непереможною, але, варто різко зупинитися, і серце, звикле перекачувати величезний об'єм крові, з'їде з глузду від різкого перепаду тиску. Варто різко ударити по гальмах, і тут же з'явиться ризик зіткнутися з першим забором, що зустрівся на вашій дорозі. Неприємно буде спіткнутися об перешкоду, через яку раніше стрибали із закритими очима, чи не так?

Для чого потрібно хобі?

Перше питання, яке зазвичай задає собі ледар, - навіщо мені це потрібно? Одна справа – сісти і обміркувати цілі, методи їх досягнення, інше – довго роздумувати: «бути чи не бути?» Тут доречним буде пригадати золоте правило: якщо довго цілитися, обов'язково промажеш. Багато людей помилково вважають, що визначення цілей, засобів, способів їх досягнення – цей метод діє лише для роботи, а не для хобі.

Але чим відрізняється робота від хобі? Тим, що за роботу ми отримуємо гроші, та і не завжди хочемо робити те, що робимо. Так навіщо ж тоді потрібне хобі, якщо є робота? – запитаєте ви. - Навіщо мені ще одна робота, якщо хобі по суті не відрізняється від роботи? Це заняття має багато смислів: саморозвиток, підвищення самооцінки, статусу в суспільстві, розвиток корисних навиків і, нарешті, просто отримання задоволення від заняття улюбленою справою.

Хобі також є сполучною ланкою в перервах між роботою: варто почати байдикувати, і весь робочий настрій відпаде. А якщо ви в цей час займетеся чимось корисним, то і до майбутньої роботи ентузіазм не пропаде. Знову ж таки наведу приклад із спортсменом: варто в перервах між заняттями завалитися відпочити, і після такого відпочинку буде дуже складно знову виконувати фізичні вправи.

Будь-яка діяльність не припиняється, доки ви не припиняєте рухатися. Але і тут палиця з двома кінцями: будеш відволікатися на інше заняття, можеш втратити інтерес до роботи. У такому разі треба встановити контроль за часом. Як не крути, а краще вільний час провести з користю, і перш за все – з користю для себе, коханого, адже всі люди приходять і йдуть з нашого життя, залишаючи нас наодинці з собою. І, якщо нам буде нічим зайнятися без них, то чого ми тоді варті? Чи зможемо ми тоді назвати себе індивідуальністю, а не частиною крихкого механізму, – суспільства, яке постійно перебудовується, зобов'язуючи перебудовуватися разом із ним?