На безсмертну заслужив славу, наш гетьмане,
Ні, вона у забутті, певне, не постане!
Поки Дністер із Дніпром многорибні плинуть,
Поти справи всі твої славно будуть линуть.
Так писали про
видатного полководця, державного діяча, борця за духовність та культуру,
гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Ця особа своєю могутньою та впевненою
ходою пройшла свій шлях і залишила багато слідів на тлі історії.
Якщо сказати, що
Сагайдачний був лише козацьким полководцем, то це буде неповна характеристика
цієї історичної постаті. Петро Конашевич був людиною Доби Відродження: сильний,
впевнений, досяг найвищих щаблів тодішньої освіченості, титан духу і думки.
Докладної
інформації про життя гетьмана до приходу на Січ ми на маємо, адже документів
обмаль. Місце народження Петра Сагайдачного називає його сучасник Йоахим Єрлич
у своєму творі «Літописець — або хроничка». Це село Кульчиці поблизу Самбора
(нині Львівської області). Тут у сім'ї дрібного українського шляхтича приблизно
у 1570 р. народився хлопчик, якого нарекли Петром. Церковний пам'янник Київського
Золотоверхого Михайлівського монастиря доніс до нас ім'я батька майбутнього
гетьмана — Конон, за українською вимовою — Конаш.
Навчався
Сагайдачний в Острозькій школі на Волині. Це був період жорстоких ідеологічних
протистоянь: встановився польський феодальний гніт, «вогнем і мечем»
насаджувався католицизм, католицькі духовні ордени усілякими способами
намагалися викоренити православну віру та культуру з українських земель. Певна
частина тогочасної інтелігенції зрікалась своєї віри та культури заради комфорту, грошей та влади. Єдиним оплотом,
який обороняв українську культуру, залишалися вищі школі. Саме в одній з таких
шкіл освіту отримав Петро Конашевич-Сагайдачний.
Вперше майбутній
гетьман зявився на Січі в останні роки 16 століття. Однією з причин, чому Петро
подався на Запоріжжя можна вважати підписання Брестської унії 1596 року. Тоді
українське населення піддалось масовому покозаченню. Така тенденція не оминула
й Конашевича.
Петро Конашевич
Сагайдачний брав найактивнішу участь у походах і досить швидко, завдяки
освіченості, державному розуму, сильній вдачі, переконанням здобув високий
авторитет. Спочатку його обрали обозним, доручивши відати всією артилерією
Січі, згодом він очолює січове товариство — стає кошовим отаманом. Пізніше
кілька разів його обирають гетьманом.
Гетьман
Сагайдачний продемонстрував свої тактичну майстерність на початку 16 століття,
саме цей період в історії козаччини називають добою героїчних морських походів.
Петро очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп.
Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на «чайках» —
швидкохідних човнах. З 1600 року він керував майже всіма значними походами, що
набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після
взяття 1616 року неприступної турецької фортеці в Кафі. У результаті походу був
знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених.
Гетьман
Сагайдачний був і борцем за православну віру. З усім військом Запорізьким він
вступив до Київського (Богоявленського) братства, що виступало проти
колонізаторської політики шляхетської Польщі. І хоча нова культурна інституція
була створена без дозволу короля, братство не відважувалися заборонити чи
скасувати, бо побоювалися козацтва. За активної участі гетьмана на Україні 1620
р., всупереч політиці польсько-шляхетського уряду і католицької та уніатської
церков, було відновлено православну ієрархію, ліквідовану після Брестської
церковної унії 1596 р. Таким чином, Сагайдачний зробив безпрецедентний для
свого часу крок — поставив зброю на охорону освіти рідної країни і її культури
.
Сучасники знають
українського гетьмана і шанують його.
Пам’ятаймо ж національних героїв, шануймо минуле!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.