Ніяка мета не може затьмарити моральні цінності.

Не можливо ефективно використати колосальный потенціал менеджменту, без того що стало однією з ключових основ громадського життя, без етики і культури не лише підприємництва, а й політики.

Етичні норми соціалізму і капіталізму багато в чому принципово не збігаються. Кардинальною відмінністю є визнання чи заперечення права необмеженої приватної власності. Звичайно, існує єдність принципів загальнолюдської культури, етики і моралі (інакше люди взагалі не могли б спілкуватися, домовлятися і розуміти один одного). Але національні і регіональні відмінності культур існують.

В наш час приділяється велика увага вивченню етики з метою підвищення етичного рівня в організаціях. На відміну від кодексів юридичних норм, етика базується на культурі, суспільній думці, традиціях та звичках. Норми етики виражаються в загальних фіксованих уявленнях (заповідях, принципах) про те, як повинні поводитися та вчиняти члени організації. Слід пам’ятати, що етика – це набір принципів, які відділяють правильну поведінку від неправильної.

Так, до заповідей ділової людини і принципів ведення справ, які були розроблені в 1912 році підприємцями з часом додаються нові сучасні норми.

1. Поважай владу. Влада – необхідна умова для ефективного ведення справ. У всьому повинен бути порядок. У зв’язку з цим проявляй повагу до охоронців порядку в узаконених ешелонах влади.

2. Будь чесним та правдивим. Чесність та правдивість – фундамент підприємництва, передумова здорового прибутку та гармонійних стосунків у справах.

3. Поважай право приватної власності. Вільне підприємництво – основа добробуту держави. Підприємець повинен в поті свого лиця працювати на благо своєї Вітчизни. Таку завзятість можна проявляти тільки при опорі на приватну власність.

4. Люби та поважай людину. Любов та повага до людини праці з боку підприємця породжує любов та повагу у відповідь. В таких умовах виникає гармонія інтересів, що створює атмосферу для розвитку різноманітних здібностей, спонукає проявляти себе з кращого боку.

5. Будь вірним своєму слову. Ділова людина повинна бути вірною своєму слову. «Один раз збрехав, хто тобі повірить». Успіх в справі багато в чому залежить від того, в якій мірі оточуючі довірять тобі.

6. Живи відповідно достатку (коштам, засобам). «Не заривайся». Вибирай справу по плечу. Завжди враховуй свої можливості. Дій відповідно до своїх можливостей.

7. Будь цілеспрямованим. Завжди май перед собою ясну мету. Підприємцю така мета потрібна як повітря. Не відволікайся на інші цілі. Служіння «двом хазяям» неприродне. В прагненні досягти заповітної мети не переходь межі дозволеного. Ніяка мета не може затьмарити моральні цінності.

Чим вищий освітній і культурний рівень народу, чим вище піднімається шляхом цивілізованої економіки те або інше суспільство, тим менше в ньому елементів недобросовісності, нечесністі у відносинах між людьми. Чим багатша країна, тим ганебнішою і аморальнішою стають поняття типу “вкрасти”, “обдурити”. Нинішній сплеск економічної непорядності і обманів обумовлений передусім умовами, що склалися в країні : суперечливісттю і явною недостатністю законодавчої бази, втратою владними структурами багатьох важелів управління, затримками в платежах і виплаті зарплати, а також незнанням істинної культури ринкових стосунків, законів цивилизованого ринку.

У зарубіжних ділових колах вважають, що пострадянський стиль ділової поведінки відрізняється необов'язковістю і неакуратностью, відсутністю звички тримати слово, вічним прагненням щось виклянчити особисто для себе у іноземних партнерів. Інколи навіть кращі представники нашого ділового світу, що народжується, часто виявляються в програші при контактах з потенційними зарубіжними партнерами, тому що попросту не уміють поводитися. У колишні часи іноземні підприємці закривали очі на неотесаність своїх радянських партнерів, оскільки ті виступали не самі по собі, а в якості повноважних представників держави, що гарантувала виконання навіть самих невигідних контрактів. Нині ж наші бізнесмени, як правило, представляють власні підприємства і компанії, а від враження, яке вони роблять на потенційного партнера, дуже часто залежить доля навіть непогано задуманого проекту. За кордоном цінують перевірених роками ділових партнерів, а до новачків підходять дуже обережно.
Тільки той підприємець, в якому таке сильне прагнення до реалізації своїх творчих здібностей, хто постійно вивчає запити людей, прагне завоювати їх довіру високою якістю товару і обслуговування, хто сумлінний і порядний, показує особистий приклад безперервного духовного і професійного вдосконалення і ділової порядності - тільки подібна людина здатна стати істинним бізнесменом, привести користь собі, людям і своїй країні.

Література: Баранівський В.Ф. Скворцова Т.Г. ЕТИКА БІЗНЕСУ.    Уткін Е.А. КУРС МЕНЕДЖМЕНТА

Більшість українських політиків – це або представники описаного вище бізнесу, або представники радянської командно-адміністративної системи, які не сприймають капіталізм і ринкову економіку. Тому можемо провести паралелі між етичними нормами українських політиків з середовищами, які вони представляють. Дуже часто їм теж притаманні необов'язковість і неакуратность, відсутність звички тримати слово і вічні прагнення щось виклянчити особисто для себе у іноземних партнерів. Вони часто виявляються в програші при контактах з потенційними зарубіжними партнерами, тому що попросту не уміють поводитися. Це основна причина зриву підписання асоціації з ЄС. В тій чи іншій мірі це простежується в переговорах наших політиків і навіть деяких дипломатаматів з західними колегами. Раніше усі ці прорахунки компенсувала держава, але тепер держава на грані банкрутства (це основна причина нинішнього стану держави), а західні і навіть російські кредитори стали переживати за долю виданих кредитів і не спішать видавати нові. Наші політики, схожі на того дурня з приказки, ходять по світу і шукають дурнішого. В тій чи іншій мірі політики з обох сторін розтринькали  кредит довіри виборців, інвесторів і свої закордонних колег, як на заході, так і на сході. Політики роками не виконували обіцянки дані виборцям, не виконують домовленостей взятих перед своїми опонентами, які вже перетворилися на ворогів. Інколи кілька разів на день міняють свою точку зору, не ведуть за собою народ, а намагаються казати те що хоче почути народ. Політики для виборців сходу кажуть одне, а для виборців заходу інше. Без обговорення приймають бюджет, з фінансуванням на користь певних регіонів. За економічну підтримку Москві обіцяють співпрацю з МС, в Пекіні з Китаєм, а в Брюселі з ЄС. Наобіцявши усім золоті гори запуталися і загнали усю країну в глухий кут. Морально-професійний рівень деяких наших політиків теж бажає бути кращим. Усі зміни потрібно починати з себе, і лише після відновлення політичної культури потрібно переходити до змін в конституції. Це основна причина, через яку опозиція втратила довіру людей з майдану, найактивніші з них це підприємці і працівники фірм, які знають ціну слову, а на тих хто не дотримується свого слова дуже швидко ставлять хрест. Це в підприємців на підсвідомому рівні, вони чудово розпізнають брехню і фальш, від цього залежить їх успішність. Інакше ризикують вратити прибутки (збанкрутувати), або навіть життя…

P.S. Усе це відбивається на роботі Верховної Ради. Деякі депутати ВР поводилися, як люди яких після довгого увязнення випустили на волю. По-перше вони не знають що робити з тією волею, а по-друге досі не повірили в своє звільнення. Можливо, саме тому не довгою була їх воля. Для початку депутати мають зрозуміти, що погрози розігнати ВР депутати, якої майже не мали змоги себе показати, а були лише заручниками, нагадують погрози заручнику, щоб той не надумав втекти. Саме так будуть трактуватися такі дії українцями і заходом. Політики мають зрозуміти, що депутатам Верховної Ради потрібен час на адаптацію, а зараз вони психологічно не готові вирішувати гострі питання (конституція, уряд і перевибори). Вони відчувають тиск з усіх сторін: протестувальників з майдану і виборців зі своїх округів, партійного керівництва і лідерів фракцій, на яких тиснуть закордонні колеги. Якась зі сторін може скориставшись тимчасовою перевагою спробувати загнати противника в глухий кут, але це лише загострить ситуацію. Ми на ці граблі вже наступали. Агресія інколи це лише захисна реакція. Це зумовлене людською психікою, страх викликає в організмі реакцію “бий або тікай”. Спочатку влада спробувала загнати опозицію в глухий кут і спровокувала майдан, а після того опозиція притисла владу, яка почала бити і кидати людей в буцегарні, і відгороджуватися стінами з бетоноблоків. В разі загрози обидві сторони починають апелювати до своїх закордонних партнерів і починаються спроби відгородитися ввірвавши побільше територій, або лунають поради - розділити країну і не мучити один одного.

Першочерговими задачами ВР є зменшення зовнішнього тиску, відновлення довіри між депутатами, як у фракціях, так і між фракціями. ВР має відновити стабільну роботу і припинити спроби з обох сторін щось продавити, когось розвести. Якщо поведінка депутатів буде прогнозованою, то спроби зовнішнього тиску зникнуть. Лише, поступово зменшуючи зовнішній тиск, потрібно переходити до складніших задач.

Звільнивши ув’язнених політики зменшать тиск протестувальників. В нинішній ситуації заручники для  влади вже не потрібні. Протестувальники пішли на поступки звільнені: мінюст, міністерство аграрної політики і частину захоплених ОДА. З однієї сторони напруга спала і ніхто вже не збирається організовувати нові штурми, з іншої влада отямилася від шоку і організовує наступ. В Харкові створили фронт і починають “зачистку”. В Донецьку почалось полювання на футбольних фанатів. Переслідують протистувальників і в інших містах сходу, півдня і навіть в центрі. Цей наступ спровокує лише нову хвилю протестів і зруйнує крихкий мир, який дався дорогою ціною. Кричущою є також ситуація в Черкасах, там ув’язнили 58 протестувальників. В ВР потрібно розглянути політичну ситуацію у всіх регіонах. Десь звільнити заручників, десь звільнити керівництво, якому люди не довіряють. В деяких західних областях більшість мерів і депутатів різних рад - опозиціонери і з належним фінансуванням вони будуть керувати ефективніше ніж ставленики влади. Це зменшить напругу і дозволить взнати настрої в регіонах, щоб в подальшому побудувати ефективну вертикаль влади. Така спільна робота допоможе політикам порозумітися відновити довіру і перейти до вирішення складніших питань.

Ніяка теорія, програма або урядова політика не можуть зробити підприємство успішним; це можуть зробити тільки люди. А.Моріта