Вони відчувають слабкість позицій заходу і намагаються вилізти на голову.

Вважаю, що події в Києві - це цинічна спроба проросійських політиків, можливо, спільно з росіянами примусити європу до омріяних ними тристороніх переговорів.

Стиль переговорів з західними послами, імітація переговорів з опозицією і безтурботність з, якою премєр відправився в Давос на консультації і проби грунту є лише доказом цьому. З кожним днем наша влада проявляє себе все більше. Спочатку я думав що лише внутрішня політика, але, як виявилося, то й зовнішня політика визначаються кількома славами: да пашлі ви. Вчора у цьому переконалися посли Британії і Німечинни, але дивує інше.  Основоположник цієї короткої, але дуже  змістовної політики зі спокійною совістю відправився в Давос, як каже його син: у розвідку, придивлятися, як працює загиваючий капіталізм. Правильно, чого йому там боятися, Давос не Київ, де людей вже дістала така політика, і від них доводиться ховатися за бетеерами. Люди на форумі виховані, зеленькою не обільють, як це роблять у Харкові і навіть нікуди не пошлють. Можливо, цю людину, як і Лазаренка, пора притримати і розпитати. Він дуже обережний і накопати щось на нього буде важко, але він знає дуже багато і може бути свідком. Впевнений що цей розвідник розповість дуже багато цікавого. Якщо його притримати, то і переговорний процес пришвидшиться і позиція росіян стане мякішою і беркут перестане звірствувати. Пусть они нас бояться. Ближайшие 10 лет будем править мы. И будем ломать хребты. І це стосується не лише українських громадян, заходу теж вже кажуть: да пашлі ви...

Саме він їздив по областях і підбурював губернаторів, закликаючи не покращувати умови життя і саме так збільшувати прихильність людей і рейтинги партії, а користувався воєною термінологією: наступати, блокувати, закручувати гайки (інтернетом блукав текст з докладними інструкціями, як це робити ) Після того губернатори їздили по районах і їх заяви були ще жорсткіші, це робилося щоб догодити керівництву. І так до самого низу, а безпосередні виконавці цих наказів відривалися вже на повну. Саме такі відморозки, перед сутичками на Грушевського, приїхали з Харкова заблокували автомайдан і перед камерами залякували людей, погрожуючи зброєю. Налякати вони не налякали, але точно збурили майдан. А розпочалося все ще в 2007 році після того, як нинішній президент став прем’єром (доречі, ті хто довгий час просував президента тепер його і зливають, він свою справу зробив і почав їм заважати). Можливо, саме це стало сигналом для місцевих відморозків, за якими тянеться кривавий шлейф ще з часів союзу.

Силовики зацікавлені в такому сценарії. Так вони нівелюють вплив і руйнують незалежність усіх гілок влади: виконавчої, законодавчої, судової і роблять своїми заручниками, поступово прищеплюючи їм стокгольмський синдром (про пересічних громадян мова вже не йде, а бюджетники, яких виганяють на мітинги в Харкові і в інших містах - це яскравий приклад стокгольмського синдрому). І чим сильніше буде накалятися ситуація, тим більшою буде залежність усіх гілок влади від міліції, яка нібито їх захищає, від прокурорів, які сажають затриманих тією ж міліцією і від мінюсту, який штампує десятки драконівських законів. Регіоналам, щоб не ускладнювати своє становище, прикриваючи групку провокаторів, які ведуть підривну діяльність, потрібно негайно відкликати ті 10 законів, за умови припинення протистояння на Грушевського, а пізніше спокійно обговорити їх в ВР. Без люстрації тих хто вчиняв злочини ще при союзі і тепер залишився при владі, цього "ламання хребтів" не зупинити. Саме ці люди захопили ВР і протянули ці 10 законів. І щоб замести свої сліди вони підуть на все створюючи все нові і нові інформаційні приводи, але кожен наступний мусить бути гучнішим за попередній і як свідчить досвід, так вони можуть зайти дуже далеко, якщо їх негайно не зупинити...

Можливо саме такі російські і проросійські політологи, як Гліб Павловський розробляли таку змістовну стратегію внутрішньої і зовнішньої політики. Ще в 2004 році він сказав:"Нам не треба боятися поразок. Треба боятися поразок, з яких не беруть уроки. Сподіваюся, що з українських подій ми візьмемо потрібні уроки. Ми програли не кому-небудь, а революції. І програли, на щастя, не на своїй території " В нашого президента багато спільного з Б.Єльциним і сценарій за яким розвиваються події дуже схожий на російський. Це ще раз доводить, що ці люди на території України, руками своїх провокаторів, проводять соціально-політичні експеременти. Вважаю, що події в Києві це спроба проросійських політиків, можливо, спільно з росіянами примусити європу до тристороніх переговорів, про які вони вже давно мріють. Вони відчувають слабкість позицій заходу і намагаються вилізти на голову. І я не знаю, які аргументи може навести захід росіянам, щоб припинити цю експансію, яка не зупиниться на Україні, проти лома нема прийома (крім іншого лома), західні політики на ідміну від киян і досі не можуть цього  зрозуміти. Китайські і російські кредити - це добре, але ці відморозки хочуть сидіти навіть не на двох, а натрьох стільцях. Хочуть деребанити ті кредити і тратити їх не в Китаї і Росії, а у Європі. Премєр, який ще не втік з Давосу може розповісти більше. Вони взяли на озброєння політику Кремля, який руками газпрому тероризує європу, а точніше підіграють їм. Це захисна реакція пораненого звіра, яким є Росія,  після розвалу союзу і стрімкого збільшення відстаставання від заходу у більшості напрямків, а ще була Чечня, активізація тиску сусідів по всьому периметру з територіальними притензіями і погрозами. Доречі, в стосунках Росії з ЄС теж простежується спроба прищепити стокгольмський синдром.

Саме тому переговори потрібно вести, не стільки з президентом (його уся ця політика і ідеологія мало цікавить, він лише виконує волю провладної більшості), як з провладною більшістью: премєром, з керівниками і ідеологами ПР, і з комуністами, які усім кажуть: "я не я і хата не моя", але як показало останнє голосування в ВР і лінія, яку вони гнуть  - це, мяко кажучи, не відповідає істині. Але і вони є лише проросійськими політиками, які мають дуже обмежені повноваження, а президент повністю від них залежить. Неозброєним оком видно, як повідок на який усіх нас привязали з часом стає все менший, багатьом він закриває рота, когось звязав і покалічив, а декому уже вкоротив життя. І не лише український президент, дехто теж признавався, що він лише раб на галерах совкової командно адміністративної системи, яка після розвалу союзу, оговталася від шоку і ламаючи хребти взялася відновлювати свої позиції.

P.S. Переговори у такому вигляді є малоефективними і можуть лише тимчасово зупинити ескалацію конфлікту, якщо люди побачать бажання домовлятися. Група ререговорників зі сторони опозиції значно слабкіша, на них тиснуть відкриті кримінальні справи і вони представляють інтереси далеко не всіх учасників конфлікту.

Склад групи учасників переговорного процесу зі сторони влади яскраво свідчить про небажання розпочинати змістовний діалог. Портнов це один з архітекторів нинішньої системи, яка опирається на силовиків блокує усі ініціативи і тому є неконкурентоздатною в європі, я б його назвав представником генпрокурора, а міністра юстиції я б назвав адвокатом президента (в 2004 представляла інтереси президента в судах). Третій теж не звик до компромісів і публічних діалогів за круглими столами це він неодноразово доводив. Зрозуміло як і про що будуть вести тіалог ці люди і чиї інтереси будуть захищати. Потрібно мінімізувати вплив силовиків на переговори, вони не зацікавлені у змінах (причини описав вище). Вони думають що нинішня ситуація нічим не відризняється від ситуації в 2004 році і хто кого пербалакає, кого підтримають закордоні посередники той і отримає владу. Також потрібно мінімізувати вплив силовиків на переговорчий процес, вони не зацікавлені у змінах (причини описав вище).

Цей конфлікт змусив заговорити людей в регіонах. Рівненщина, Тернопільщина, Львівщина дали зрозуміти, що влада не прислухається до них і не має ніякої підтримки в цих регіона (люди хочуть щоб місцева влада захищала їх інтереси, а не кормила їх обіцянками). Є великі проблеми з місцевою владою на Житомирщині, Черкащині і в деяких інших областях. Заговорили представники влади на сході і півдні, вони бояться втратити  переваги, які вони отримали від влади за свою лояльність, бояться справедливих виборів прозорості при розподілі бюджетних коштів. Підприємства півдня і сходу отримали контракти з Росією і зрозуміло куди буде направлена переважна більшіст коштів з російських кредитів, а повертати їх буде уся країна. Тому переговори нарівні  мерів Львова - Садового і Донецька - Лукянченка будуть більш конструктивними. В переворний процес потрібно залучати представників західних, центральних, східних, південних регіонів. Нажаль не обійтися і без  представників великого бізнесу. Цей процес має бути безпреривним, а влада спочатку спробувала розігнати майдан залякавши людей кримінальними справами, а тепер намагається тянути час. Позачергова сесія назначена не на понеділок, а на вівторок, хоча за таких умов могли б зібратися і в неділю.