Легендарна «Українська Аратта», згадана у месопотамських письмових джерелах, є одним з найяскравіших етапів існування в історії розвитку первісного суспільства...
Культура(лат. Culture — «обробіток», «обробляти») –це сукупність матеріальних, творчих та духовних
досягнень народу,
які включають в себе не лише різні види
мистецтва, а й спосіб життя, систему цінностей, традиції та вірування. Культура
кожного народу є індивідуальною, іі внесок у становлення кожної держави просто
неможливо переоцінити,адже це всі ті наші звичаї та традиції на яких базується
сучасна культура певного народу.
Помітний
внесок у розвиток української культури ми можемо відчути із існуванням в
епоху мідно-кам’яного періоду трипільської цивілізації, яке припадає на IV–III
тис. до н. е. мідного-кам’яного віку або енеоліту, пройшовши в своєму розвитку три етапи — ранній, середній
та пізній.
Трипільці займали територію від Дніпра до Карпат, від
Полісся до Чорного моря і Балканського півострова на території сучасних
України, Молдови та Румунії .
Вважається, що
вперше ця культура була досліджена в Румунії
в 1884 р. Теодором Бурада і отримала назву села Кукутені.
На території України вона була досліджена археологом Вікентієм Хвойкою, який відкрив перше
трипільське поселення в 1893-94 роках по вул. Кирилівській, 55 (нині вул.
Фрунзе) в Києві.
Проживали трипільці в селищах, які були
поселеннями матріархальних родових общин
та розміщувалися на берегових схилах річок. В основному ці помешкання
розташовувалися у місцях з м’яким Ґрунтом, що давало можливість займатися землеробством.
Житла будувалися з глини,підлога також
була глиняною. Зустрічається
два типи: землянки глибиною 0.6-1.5м, які складалися з жилої частини і
господарських ям та наземні глинобитні
житла. Це був великий будинок метрів у 20, що складався з 4-5 кімнаток-камер, у
кожній з яких була піч.
Стосовно трипільської культури ми можемо
сказати,що головним заняттям трипільців було землеробство. Відбувався перехід
від мотичного до орного землеробства. Сіяли ячмень, пшеницю, просо.
Важливу роль відігравало також скотарство і риболовство. Займалися
прядінням ,виліплюванням глиняного посуду.
Трипільці
також полювали в основному на благородного оленя, косулю, зайця, бобра. Займалися рибальством, прядінням, ткацтвом. Дуже
славилася трипольска кераміка, адже вона була однією з найкращих у світі.
Існував розписний та нерозписний посуд. В розписній кераміці виділяються посудини з розписом в
одну, дві або три фарби. Нерозписний посуд використовувався для приготування
їжі. Крім
фарби на посуд наносився ще й орнамент.
Від трипільців до нас дійшло багато
скульптурних виробів, зображаючих людину або тварину. Значення цих фігурок пов’язують
з магією. Виділяють дві їх категорії — фігурки стоячі та сидячі. Чоловічі фігурки зустрічались не так часто як жіночі. Роль жінки була дуже
значною, адже, мабуть, вона займається землеробством, веде домашнє
господарство,гончарське виробництво, в той час як чоловік-скотар та мисливець. Образи,мабуть,
зв'язані з магічними діями, які спрямовані на досягнення успішних результатів у
землеробстві, скотарстві, на досягнення загального добробуту і загальної
плодючості.
Крім
фігурок,були також знайдені речі, які говорять про зв'язок житла в процесі його будування з
різними обрядами. В одному з жител,
під фундаментом будинку був знайдений великий горщик, наповнений кістками
жертовних тварин — вівці, свині.
У
трипільців також існував обряд поховання. Так, в розкопах трипільських площадок у Верем'ї, кол.
Київської губернії, в Крутобородинцях, кол. Подільської губернії, В. В. Хвойка знаходив
окремо поховані кістяки, які лежали звичайно під шаром глиняної обмазки на
долівці площадки або в спеціальній ямі під долівкою на правому боці в
скорченому положенні. Всі кістки, як зазначає Хвойка, були злегка обпалені. В
інших випадках він знаходив окремі людські черепи і їх частини серед глиняної
обмазки, а також перепалені кістки на дні посудин.
Краще уявлення стосовно обряду поховання епохи пізнього трипілля дають кургани. Кургани
дуже яскраво малюють нам картину патріархально-родинних відносин. В центрі, під
курганним насипом ховали голову патріархальної родини, а по боках — підлеглих
йому членів роду, жінок (можливо, дружин); відомі також парні поховання
(чоловіки і жінки) і поховання дітей. В цілому курган був місцем поховання
членів єдиної родової організації. Покійників клали в скорченому положенні. Робили
також ями, які призначалися для інших членів родової організації, вмерлих на
стороні. Під насипом знаходили ями з похованням в яких містилися предмети
культу.
Існувала різниця в
обряді поховання між центральними могилами і рядовими могилами ,яка
обумовлювала зростаючу нерівність і розшарування в суспільстві, що намічались в
епоху патріархально-родового ладу.
Відомий також той
факт,що країна трипільців отримала назву Українська Аратта. Автором концепції «Українською Аратти» є Ю. О. Шилов, який у
1990-их роках висловив ідею про нібито найдавнішу державу світу —
«праслов'янську Аратту». Локалізація згаданої у месопотамських письмових
джерелах легендарної Аратти в Україні була презентована спочатку у доповідях, а
згодом і у більших за обсягом працях. Остання з них, видана 2003 року може
вважатися найповнішим зводом поглядів автора з цього питання.
Трипільська
культура — один з найяскравіших етапів існування в історії розвитку первісного
суспільства. Завдяки дослідженням В.
Хвойки та інших вчених ми отримали багато фактів та фундаментальні знання
стосовно існування трипільської культури в IV–III тисячоліттях до нашої ери на території
Наддніпров'я і Наддністров'я.
Примітки:
Пассек Т. «Трипільська
культура»
Вікіпедія «Трипільська
культура»
Підручник І. К. «Рибалка Історія Української РСР.
Дорядянський період.»
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.