Т. Шевченко - борець за кращу долю українського народу

«Кулею потрапиш в одного, а влучним словом - в тисячу».

Тарас Григорович Шевченко - постать, яка займає  визначне місце в розвитку української літератури. Він є одним з основоположників нової української мови та літератури,людина, яка виступала  борцем за права, свободи та справедливість  в складних умовах,а саме в умовах кріпацтва, які випали на долю його співвітчизників.  Колоніальне гноблення, відсутність будь-якої демократії змушували людей підкорюватися тогочасній владі, ставати поневоленими,без права на будь-яку  власну думку. Завжди не вистачало таких людей, людей-борців, котрих завжди одиниці,які йшли проти влади,незважаючи на усі заборони, ці герої йшли тільки вперед,без права на жодну помилку, навіть під страхом та загрозою власному життю відстоюючи  свої  інтереси та інтереси суспільства.

   Т. Шевченко з самого дитинства зіткнувся з усіма негараздами, втративши спочатку матір,а потім батька. Будучи сильною людиною він не скоряється обставинам,а навпаки, починає боротися за життя своє та за життя народу.

  Зброєю проти царського самодержавства стає його слово. Як говорить народна мудрість «Кулею потрапиш в одного, а влучним словом - в тисячу».

  Стан та ситуацію тогочасного суспільства як умога краще характеризує поема «Кавказ». Образ постійної боротьби народу письменник порівнює з Прометеєм. Російське самодержавство та кріпосницька система втілені  в образі ката-орла, який намагається знищити незламність народу. Автор закликає нас не зважати  на перепони та  боротися за свою незалежність, йти назустріч поставленій меті. Це ми бачимо в таких словах: «Борітеся — поборете!». Народ повинен розпочати власну боротьбу,якщо він поставить собі щось за мету то обов’язково досягне її, отримаючи правду та волю,до якої так сильно прагне автор.

  Т. Шевченко бореться за ліквідацію кріпацтва не тільки словом,а й ділом. В 1846 році з’являється політична організація, так зване Кирило-Мефодіївське товариство,до якого входили Т.Шевченко, М. Гулак,А. Навроцький та інші.

   Але,на жаль,за іронією долі, письменник кілька днів не дожив до опублікування маніфесту про визволення селян.

   Можна з великою впевненістю казати,що діяльність Шевченка не була безрезультатною,завдяки йому  знайшлося багато послідовників,які також боролися за кращу долю українського народу. Образ великого Кобзаря залишиться безсмертним назавжди як у наших думках так у нашому серці.