Ми такі різні !

І має рацію Мирослав Маринович, який каже, що наша різноманітність в певному сенсі і в певний час може бути корисною, стати позитивом.

                                                                              Ми  такі  різні !
   Фахівці, аналізуючи стан сучасного українського суспільства, ставлять йому діагноз, як хворого організму. При цьому робляться висновки, що витоки тієї хвороби слід шукати в нашому недалекому минулому. Звичайно, тут певний звязок є. Проте, вважаю, цей зв язок ми перебільшуємо. Згадаймо: ідеологія минулої епохи ( такі її складові, як мораль, ідеали, сім я, культура, антирасизм, тощо ) - в цілому була гуманістичною. Були й негативи, проте для подолання більшості із них достатньо було п яти років Горбачовської перебудови.
  Отже, " болячки " сьогодення - це не минуле, а знову набуте. Більшість із них - штучного походження. " Авторами " цих викривлень були і є т. зв. політтехнологи, а замовниками - ті політичні партії, які за будь яку ціну прагнуть долучитись до влади.
  Інше питання, чому саме укр. суспільство так реагує на ці політтехнології ?
Тут теж є пояснення. І воно в тому, що в укр. суспільстві, як ніде інше, присутній цілий "букет" відмінностей - на конфесійному, мовному, етнічному, політично - світоглядному рівнях. Отакі ми - всі різні ! Самі по собі ці відмінності не можуть бути причиною протистоянь. Інша справа - використання їх в політичних цілях.
  Одним із яскравих прикладів штучності деяких проблем є мовне питання. До початку, даже середини 90 - х років такої проблеми в Україні не існувало. Тільки в подальшому, з приходом певних політичних сил ця тема набула розкручування, а форми і засоби -  все більш хитромудрих технологій.
  Серед партій та рухів найбільше долучились до поглиблення розколів у суспільстві крайні ліві та крайні праві. Розхитування, опозиційна філософія " чим гірше, тим краще" тут використовується уже на протязі понад 15 років. Деякі, особливо крайні ліві, в своїх гаслах, " аргументах " та заявах доходять до абсурду. Можна сказати, демагогія без "гальм". Часом соромно таке читати, чи слухати. Ось уже і зараз, ще до початку виборчої кампанії один із їх лідерів зробив " попереджувальний " випад - прогноз про посилення цих брудних технологій.

   Цікаво, що твердження " Ми такі різні " пригодне і для випадку окремо взятої соціально - політичної групи. За приклад пошлюсь на частину суспільства - національно - патріотичну. Коли у 1989 - 1991 р.р. гуртувались бердянські патріоти, спочатку навколо   ТУМ, а потім в НРУ та козацькому курені, мене цікавили причини, що спонукали людей іти в ці рухи. Сам я прийшов до " самостійників ", як нас тоді називали, виключно з мовного питання. Виявилось, що таких була абсолютна меншість, навіть в складі ТУМ. Основні ж причини: постраждалі від репресій, інших переслідувань, голодоморів, а також вихідці із Західної України. Така різнобарвність не впливала тоді на нашу єдність,  будучи " внутрішньою мотивацією " кожного.
 Проте з часом, в міру соціально - економічних змін в країні, з являється ще одне підгрунтя для протистояння - між бідними і багатими. Ота " внутрішня мотивація " людей може вийти " назовні ". Тобто - до зміни поглядів та орієнтирів, до зміни електорального поля. Саме сьогодні це і відбувається. До речі, уже зараз можна прогнозувати зростання рейтингу політичних сил, які сповідують соціалістичні та комуністичні ідеї.

   Розкол укр. суспільства - це доконаний факт, чи ні ? Згадувані вище фахівці вважають, що ні. Однак попереджають про можливість такого розколу.
  Нижче хочу стверджувати, що це уже сталось. "Лакмусовим папірцем " на перевірку цього може бути любе слово чи поняття, яке вказує на регіональну, конфесійну, етнічну чи іншу відмінність. Такі " ключові " слова : мова, київський патріархат, московський патріархат,УПА, донецькі, НАТО, тощо спонукають суспільство самовизначатись, поляризуючи  т. зв. електорат.
  Та найбільш яскравим свідченням розколу є територіальні показники референдумів - голосувань на загальнонаціональних виборах. Унікальні за ситуацією вибори 2004 року, коли країна як ніколи бажала позбутись існуючої влади, а один із головних кандидатів з невисокою репутацією якраз і уособлював її - теж пройшли під знаком розколу та дали відповідний результат. Діаметральна протилежність результатів по регіонах, а по країні - 50:50 - це і є свідчення факта розколу.
  Ще один висновок: перебороти залежність електорату від негативного впливу брудних технологій неможливо без усунення першопричини - розколу в суспільстві.
 
   Знання діагнозу полегшує задачу лікування суспільства. Тут може допомогти Національна ідея. Дехто вважає, що давати відставку націоналізмові сьогодні  не варто, поскільки він може виконувати позитивну роль у скритій формі. Думаю, що це не так. По-перше, ця скрита форма не потребує підтримки, по-друге, вона має іншу назву - " патріотизм ". Між цими поняттями багато спільного, проте є й істотна різниця: перший розколює суспільство, а другий - ні. Націоналізм можна заборонити, а патріотизм - ні.
  Поскільки націоналізм сьогодні провокує конфронтацію, його треба замінити поняттям, що об єднує. Академік І. М. Дзюба з цього приводу пише: "... поняття національної ідеї безмежно ширші за націоналізм чи іншу догматичну ідеологію ... можливо сьогодні відбувається формування нової якості української нації - на принципі державності, а не етнічності. Консолідуючою ідеєю в цьому процесі стає ідея України, як вітчизни всіх громадян, які пов язали свою долю з українською землею, ідея єдності. "
  Враховуючи критичність стану нашого суспільства, термін " Єдність " тимчасово варто замінити на близький за змістом - " порозуміння, компроміси ".

   Щоб поставити крапку в нашій темі, залишається з"ясувати, чи дійсно є негативом наша суспільна різнобарвність, різноманітність ? Очевидно, в сьогоденній ситуації - це недолік суспільства. Поскільки може бути використаний ( і використовується ) в корисливих, брудних цілях. Проте ситуація, а з нею і саме суспільство з часом може змінюватись. І має рацію Мирослав Маринович, який каже, що наша різноманітність в певному сенсі і в певний час може бути корисною, стати позитивом.
  Очевидно, це станеться тоді,коли ми всі разом, включаючи владу, зможемо забезпечити розвиток суспільства в духовно здоровому напрямку.
     Олександр Змієвський  м. Бердянськ  6 лютого 2012 р.