З новою епохою, рідна Україно-Русь!

Минуле з часом стає схожим на милі для душі кайдани. Але життя - лише у дні майбутньму, а не тому, что стає мертвими могильними плитами.

На музику Вербицького

Слова - мої

Слався, мати градів руських // - стародавній Київ,

І Софія – Мудрість Божа // – серце України!

Наша нива золотиться // аж до небосхилу.

У тобі, любима земле, // черпаємо силу.

Будь велична і прекрасна // в злеті соколинім,

Споконвічна земле Руська, // ненько-Україно!

Чистим серцем, браття, сестри, // розумом, любов’ю

Ми здобудем своє щастя, // нашу кращу долю.

Тож прославим Батьківщину // працею й завзяттям

Та й збудуєм Україну // – сильну і багату.

Будь велична і прекрасна // в злеті соколинім,

Споконвічна земле Руська, // ненько-Україно!

Не зламати волю нашу // бідам і негодам:

Зброю маєм – дух козацький // нашого народу.

Хай незгасно сяють в душах  // віра і свобода,

І панують поміж нами // приязність і згода.

Будь велична і прекрасна // в злеті соколинім,

Споконвічна земле Руська, // ненько-Україно!

Залунає радо пісня //в степових просторах,

Відгукнуться їй трембіти // у Карпатських горах,

Чорне море усміхнеться, // і Дніпро зрадіє.

Бо дідів здійсниться наших // споконвічна мрія.

Будь велична і прекрасна // в злеті соколинім

Споконвічна земле Руська, // ненько-Україно!