Власник сторінки
кандидат медичних наук, головний лікар Вінницького онкологічного диспансеру, Голова правління ГО "Асоціація онкологів Поділля"
Відлік часу до настання моменту, коли світ переступить із теперішнього у рік новий, вже йде на години
Зовсім скоро ми всі разом
перегорнемо сторінку історії – і свою особисту, і країни у тому числі.
Наприкінці кожного року прийнято підбивати його підсумки, згадувати, яким він
був, що приніс людству, який слід залишив по собі.
На жаль, через ситуацію, що нині склалася у країні, особисто я не можу назвати цей рік вдалим.
Скоріше за все, для всіх нас, хто вірив і сподівався у європейський розвиток
нашої держави, 2013-ий став роком великого розчарування. Розчарування від дій
уряду, від дій Президента, які цинічно познущалися над волею народу приєднатися
до цивілізованої спільноти Євросоюзу. Наше обурення вийшло за межі власних
думок і переросло в протест.
Та як у народі кажуть? Не було б щастя, та нещастя
допомогло. Ненависть до групи осіб, що вирішують долю країни тільки у площині
власних інтересів, згуртувала людей, вивела на вулиці міст і селищ. Українці
підняли голову і згадали про свою гідність, встали на захист жорстоко побитих
студентів, знівеченої журналістки Тетяни Чорновол. Ми – українці – довели, що
прислів’я «моя
хата скраю» - це не про нас. Ми – самодостатня нація, що сповідує загальні
людські цінності, які шанують в Європі. Ми вимагаємо дотримання верховенства
закону, ми хочемо мати рівні права і свободи незалежно від матеріального й
соціального статусу, ми хочемо жити у гідних умовах і мати впевненість у
завтрашньому дні. Ось чому наше місце там – у Європі, а не там, де ми є зараз,
- де замість законів, прав і обов’язків правлять бал «поняття» й бандитська
солідарність. І тому цей рік, що минає, можна назвати також роком боротьби й
сподівань.
Майже три роки ми спостерігали за збагаченням «сім’ї», терпіли
становленням і розквіт авторитарного режиму. Та терпець урвався, і нині у нас є
можливість показати силу єдності й міць народного духу, нагадати владі, «хто в
домі хазяїн» у демократичній державі, якою є Україна згідно Основного Закону. Я
сподіваюсь, що рік прийдешній стане роком перемог і надії - перемог більшості, надій
на процвітання й добробут України в цілому, й кожної української родини окремо.
Нехай буде так!
2014 – рік Коня, як ми знаємо. А ще люди кажуть, що наше
життя схоже на зебру – то чорна смуга, то біла. Я хочу вірити в те, що цей Кінь
– родич зебри – принесе нам у наступному році тільки білі смуги удачі, радості,
щастя, здоров’я. Чого від душі бажаю усім читачам моїх роздумів. З Новим роком!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.