Євромайдан – територія щирого протесту

Певен, усі кияни та гості столиці, які в березні минулого року знаходились у Києві, надовго запам’ятали сніговий колапс, що повністю паралізував життя нашого міста. Але він також став лакмусовим папірцем, який перевірив на фаховість та ставлення до киян очільників міста. Тоді голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, незважаючи на застереження синоптиків, поїхав з міста і в найважчий для містян момент займався своїми власними справами.

До чого я веду? – запитаєте ви мене. Борони Боже, знову пережити ту надзвичайну ситуацію. Але в мене інші паралелі. В історичний як для Києва, так і України момент – вихід людей на Майдан – тепер уже інший керманич, президент України Віктор Янукович, так само зник з поля зору громадян. Тепер ми вже знаємо, що коли тисячі українців висловлювали своє обурення «єврокидком», обличчя країни полювало на кабанів у Сухолуччі. І його мало цікавило, хто, скільки, з якою метою вийшов на вулиці столиці.

Подібний «пофігізм» на тлі нещодавніх гасел «Почую кожного» це що: непоінформованість про ситуацію? Збіг обставин? Випадковість? Відсутність мобільного зв’язку? Даруйте мені, але я в це не вірю. Бо для мене це чергове підтвердження того, як до свого народу ставиться Віктор Янукович.

Мабуть, важко уявити керівника дитсадка, який не опікується життєдіяльністю дітей, або директора великої фірми, який не цікавиться поточними справами, чи ректора вишу, який не втручається у навчальний процес. Але ще важче уявити президента, якого не цікавлять громадяни країни, яким він служить. Бо влада для нього лише інструмент для свого гіперзбагачення та підвищення шаленими темпами статків Сім’ї.

Євромайдан, де сьогодні перебувають мешканці не лише столиці, а й багатьох міст та сіл України, перетворився на величезну територію щирого протесту. І мова вже не про євроінтеграційний курс держави, а про політичний та економічний колапс всієї країни. Про шлях у нікуди, про те, що люди знають, що для нинішніх керманичів вони «козлы, которые мешают нам жить».

Спроба силового розгону Майдану це лише зайве підтвердження того, що Віктор Янукович ніколи не спиратиметься на демократичні методи розв’язання будь-якої конфліктної ситуації. Навпаки – він вміє діяти лише з позиції сили. Або так, як він хоче, або ніяк. Не дивно, що підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, так і не відбулося. Бо азійське мислення нинішнього президента не передбачає стремлінь до європейських цінностей, дотримання чесних правил гри в політичній та економічній сферах.

Протидіяти подібному авторитаризму з диктаторськими замашками можна лише об’єднавшись навколо спільних цілей, єдинобачення майбутнього України. Сподівання Януковича та його оточення на те, що Майдан сам по собі «розсмокчеться» марні. Химерними є й плани силового сценарію: подібні владні «витівки» вже не пройдуть. Але разом із тим нам конче потрібно не ловити вітра в полі, а негайно відправити у відставку президента, змінити уряд та рухатися вперед до того майбутнього, яке у всі часи українці називали «світлим».