Юліє Володимирівно, будьте Леді, а не навпаки!

ВОНА сидить

І Юлію Тимошенко, і Юрія Луценка судить той самий несправедливий, ангажований, упереджений суд. Обидва процеси мають всі ознаки політичних, а з тим і підстави називатися судилищами. Одначе впадає в око разюча різниця в поведінці обвинувачених.  

ЯкщоТимошенко відмовляється виконувати стандартні процедури, як от  вставати, коли говорить на судовому засіданні, звертатися до головуючого "ваша честь", а також називатися при з'ясуванні особи та, висловлюючи свою зневагу до суду, ігнорує всі його звернення, то Луценко попри такий самий замовний характер порушеної проти нього справи і розпочатого розгляду, дотримується необхідних формальностей.  

Йому теж вкрай важко називати служителя Феміди Вовка, який сам перебуває під криміналом, "ваша честь", але він робить це, навіть коли вимагає відводу судді, чітко й грунтовно аргументуючи свої вимоги. Така лінія не може не викликати стовідсоткової підтримки і навіть захоплення.  

На жаль, цього зовсім не можна сказати про екс-прем'єрку. Її поведінка в судовій залі аж ніяк не відповідає високому статусу політичного і державного діяча - колишньої очільниці уряду країни, особи, якій попри всі теперішні перепетії пророкують майбутнє президенство.  

Причому, такі сміливі прогнози можна почути не лише від її прихильників, чия персональна вірність і відданність лідерці радше нагадує безмежний фанатизм, ніж зважену й осмислену позицію людини здорового глузду.

Зокрема, про ймовірне президентство Тимошенко нещодавно заявив екс-посол України в республіці Білорусь Роман Безсмернтий, який тривалого часу був соратником президента Віктора Ющенка і відзначався доволі різкою критикою голови Кабміну. Так, йому належить фраза про те, що у ВР завелася "ТЛЯ" - у такий спосіб Безсмернтий охарактеризував спільні дії фракцій Тимошенко, Литвина і Януковича проти тодішнього Глави держави.  

Говорячи про можливість президентства лідерки БЮТ, помаранчевий політик акцентував, що за великим рахунком немає різниці в тому, звідки приходити на цю посаду - з депутатського кабінету,  партійного офісу чи камери ув'язнення. Щоправда, він не уточнював, як це кореспондується з українським законодавством.  

Так от шанси на перемогу в політичній боротьбі разом з рейтингом Леді Ю могли бути куди вищими, якби вона поводилася на судовому засіданні виваженіше. Якби нею як лінія поведінки була обрана підкреслена шляхетність (навіть по відношенню до "маріонеткового правосуддя"), а не демонстративна хамовита задиркуватість, то це б лише сприяло зростанню симпатії до політика, що зазнає репресій від злодійського режиму.  

Натомість маємо цілком протилежну картину. Суддя просить Юлію Володимирівну назватися, підвестися з місця, звертатися до нього, а не на телекамери, дотримуватися інших процесуальних норм, причому все це відбувається на фоні вигуків команди підтримки, яка перебуває в залі, що  теж є грубим порушенням правил. Тимошенко ж  все це позірно ігнорує, вкотре відмовляючись встатвати, називатися та звертатися до судді "ваша честь".  

Але що найцікавіше, то "хамською" в цій ситуації  називається поведінка саме судді, а не обвинуваченої. Принаймні, саме так висловився в ефірі 5 каналу депутат від фракції БЮТ у ВР Роман Забзалюк. Ну це вже поза всілякими  межами, люди, схаменіться!  

До речі, ватажка боснійських сербів Ратко Младіча, якого судять за геноцид і військові злочини під час збройного протистояння на Балканах, вивели з зали суду через те, що той почав перебивати суддю Гаагського трибуналу.

Цікаво, як би була оцінена європейськими суддями поведінка нашої головної підсудної крани?  

Так, там правосуддя не викликає ніяких сумнівів щодо неупередженості й справедливості, але знаєте, ну не личить державному діячеві вести себе дрібною хуліганкою, такою собі пацанкою. При будь-яких розкладах. Яким би корумпованим і замовним не було б наше рідне, українське судочинство. Яке, в принципі, її цілком влаштовувало, бо коли була прем'єр-міністром України залюбки послуговувалася тими ж таки судами.

Звернення до нешанованго судді "ваша честь" - це не стільки його, скільки честь тієї людини, яка попри все так звертається до, на її переконання, негідного, упередженого представника системи судочинства. Якщо ж такого усвідомлення немає, то залишається лише співчувати з цього приводу.