Шляхи до електорального серця українця. На що чекати у 2012-му.

До виборів більше року. Українці наразі у своєму ставленні до політики такі роздратовано-розчаровані та загалом пасивні. Згідно соцопитувань, 62 відсотки населення – не знають, за яку партію голосували б, якби вибори відбулися у найближчу неділю. А рейтин

Діагноз, мабуть, політична задуха. Криза. В старих лідерах ми розчарувалися (і в провладних, і в опозиційних, бо ж , чорт ноги переламає, скільки разів вони мінялися місцями), а лідери нові – так і не з’явилися (бувало здавалося, що якесь світло мерехтить на політичному горизонті, але – ні! Виявилося, що і це - «фейк», підробка, заліпуха - стара цукерка у новій обгортці).

Тож нині політтехнологам дістався нелегкий електоральний матеріал у подобі українців. Якби вибори в нашій країні проходили хоча б без масових фальсифікацій, можна було б спрогнозувати, що найголовнішими для політтехнологів стануть два запитання: як можна заохотити населення прийти на вибори і як змусити проголосувати за одну з давно знайомих партій? Втім, фальсифікації будуть. До того ж, нове керівництво країни, вочевидь, не збирається грати за старими правилами.

Тож у 2012-му, між Європершістю і анонсованим кінцем світу, нас очікують ще й складні вибори – абсолютно нова гра, правила якої, будуть відомі лише тим, хто зараз має владу.

1)Доведеться обирати з об’єднаних партій

Ця тенденція кардинально змінить українські вибори. Ну, по-перше, у провладних сил відпаде необхідність створювати центристські партії-одноденки. Головним завданням партії регіонів стане поглинення усіх більш-менш конкурентоспроможних сил, які потенційно могли б відтягнути в неї голоси.

Щодо опозиції, ідея з об*єднаннями грає на руку владі. Розрахунок простий: головні гравці просто не зможуть між собою домовитися. Як прогнозують фахівці, основними об’єднавчими центрами можуть стати ФЗ та Батьківщина. Втім, ці дві сили стовідсотково підуть на вибори окремо одна від одної. Залишається ще ВО «Свобода» (проект із сумнівними – читай московськими – джерелами фінансування, і наче б то націоналістичною ідеологією). Тож опозиція (партії, які претендують на таку назву), як мінімум, на вибори піде двома-трьома «великими» партіями. Кожна буде відтягувати голоси на себе, і в результаті жодна не зможе перевищити показник об’єднаних регіонів (тим паче, враховуючи, що згідно соцопитувань, ПР сьогодні все одно набрала б найбільшу кількість голосів по Україні).

2)Підвищення прохідного бар’єру

Це ще одне свідчення того, що українці навряд чи побачать напередодні виборів-2012 сотні новостворених «партійочок». Майбутній плебісцит, скоріше за все, стане забігом мастодонтів української політики.

3)Мажоритарники

Змішану виборчу систему нова влада випробувала ще минуло річ під час місцевого волевиявлення. Виявилося вкрай ефективно. До того ж, без великих партійних витрат.  Адже, як показала практика, на виборах по мажоритарних округах перемогли не ті кандидати, які представляли більш-менш зважену і розумну програму, або демонстрували чіткість хоч якогось політичного курсу, а ті кандидати, в яких виявилася найширша кишеня і найбільші запаси гречки, муки тощо. З огляду на те, що сьогодні усі фінанси сконцентровано в руках регіоналів, стає зрозуміло, що мажоритарники виступлять своєрідною підстраховкою, шляхом Партії Регіонів до більшості в парламенті (наприклад, в разі невдачі самої партії).

Але незважаючи на всі майбутні зміни, я впевнена, єдине, чого не вдасться уникнути українцям – це обіцянки. Золота жила для політиків! Український народ - добрий, щирий та довірливий за своєю природою, на політичні програми здебільшого уваги не звертає. Тож наші політики звикли годувати нас різними нісенітницями під виглядом партійних програм (тут пальма першості у партій, які балотуються до міських рад, а в програмі пишуть  щось, на кшталт, не дамо Україні вступити в НАТО). А українці з року в рік в оце все вірять. Тож обіцянки будуть і в 2012-му! Як кажуть, навіть, якщо світ обернеться…Єдине, мені здається, що наступного року обіцянки все ж трохи видозміняться. Політтехнологи замаскують їх під програмні пункти. Напишуть трохи розумніше, пограють на наболілих проблемах, порозповідають, що планують подолати бюджетний дефіцит, підняти зарплати в 25 разів і знизити ціни на продукти – у 10. Можуть навіть прописати, що все це стане можливо за рахунок підвищення транзитного мита на газ, розробки українських корисних копалин та тотального укріплення гривні на міжбанку… А українці знов повірять…

Далі буде…