Політикум в очікуванні прийняття найголовнішого закону нового політичного сезону – "Про вибори народних депутатів України".
В той час, як ЗМІ поширюють інформацію про відмову влади від ідеї
повернути змішану систему виборів, потенційні учасники найближчих
парламентських перегонів продовжують активно працювати у своїх округах.
Хтось поїхав привітати дітей, а точніше їхніх батьків, зі святом
першого дзвоника, хтось раптово згадав про виборців і за допомогою
листівок цікавиться у них місцевими проблемами, хтось почав проявляти
нечувану благодійність і ремонтувати дороги та дитячі майданчики.
Насправді ж ситуація підтверджує одне – яким буде виборчий закон
поки не знає ніхто. Здається навіть президент, який скоро змушений буде
приймати остаточне рішення.
Законопроект Лавриновича, який передбачає мажоритарно-пропорційну
модель виборів, знаходиться на ревізії у Венеціанської комісії.
Очікується, що зауважень до нього буде чимало.
Проте Європа може лише порадити нам як вдосконалити виборче
законодавство, звернути увагу на недемократичність окремих норм. Не в
її компетенції вказувати, яку виборчу систему слід затверджувати.
Вирішувати це буде українська влада.
Це розуміють лобісти інших сценаріїв проведення виборів. Зокрема,
серед депутатів є чимала кількість прихильників збереження існуючого
закону про вибори. Зрештою, саме їм відводиться головна роль під час
корегування виборчого законодавства.
Варіант № 1: змішана система, адмінресурс і гроші
Змішана система наразі виглядає найбільш вигідною владі, оскільки
дасть можливість сформувати більшість у ВР. Тим більше, що схема роботи
була обкатана на місцевих виборах.
Саме адмінресурс і гроші за таких умов стануть визначальними для
перемоги на парламентських виборах. Саме ці ресурси переважно
знаходяться в руках у влади.
Голоси в парламенті для її затвердження теж є. Готовність голосувати
за змішану систему висловила Народна партія. Це означає, що у
розпорядженні президента є голоси ПР, НП, групи "Реформи заради
майбутнього", частини НУНС (зокрема ЄЦ). В сумі виходить близько 240
голосів.
Проблеми прийняття змішаної системи полягають в іншому. По-перше, не
всі вміщаються у список. Водночас бажаючих пройти перевірку на
конкуренцію на мажоритарних округах не так вже й багато.
Крім того, не в усіх є для цього зайві гроші. Зрештою,
стовідсоткових гарантій перемоги на мажоритарних округах теж ніхто не
дає.
По-друге, новий склад Верховної Ради може порушити владну монополію і посилити політичну конкуренцію.
Помилково вважати, що Янукович отримає монолітну більшість у
парламенті. Адже у Раду мають шанс потрапити знані політики,
бізнесмени, авторитетні люди, які можуть і не погодитися на роль
рядових солдатів у президентському війську.
Лояльна більшість ще не означає підконтрольну. Може трапитися так,
що утвориться з десяток провладних депутатських груп, кожна з яких
проситиме для себе преференцій за прийняття того чи іншого рішення.
Можливо за президентсько-парламентської форми правління
слабоструктурована Верховна Рада і зниження ролі політичних партій
виглядатиме логічним. Однак, в кінцевому результаті це може нашкодити
самому ж президенту.
По-третє, не виключено, що у разі прийняття змішаної системи, закон
можуть оскаржити у КС. Наприклад, через скасування графи "проти всіх",
що може трактуватися деякими парламентаріями як порушення прав виборця.
Варіант № 2: косметичні зміни виборчого закону
Не буває диму без вогню. Власне як і випадкового розкручування у ЗМІ
інформації про наміри влади зберегти пропорційну систему виборів.
Відповідна інформаційна кампанія може мати на меті вирішення
різнорідних завдань: пониження активності невладних мажоритарщиків,
бути механізмом підготовки компромісного проекту виборчого закону, або
ж проявом боротьби всередині самої влади.
Особисто я не бачу особливих переваг для влади у збереженні
пропорційної виборчої системи. Закриті партійні списки критикували усі,
кому не лінь. А тішити себе надією про запровадження відкритих списків
– утопія.
Якщо Януковича переконають погодитися на косметичні зміни до закону
про вибори, зокрема у частині встановлення високого прохідного бар’єру,
Партія регіонів збереже домінуючі позиції у парламенті, але ризикує не
отримати одноосібної більшості.
Введення 7% виборчого порогу у поєднанні з пропорційною системою
відріже дорогу у Раду усім політсилам, окрім ПР, "Батьківщини" і
"Фронту змін".
Цікаво, що двом останнім такий варіант вигідний більше, ніж ПР:
партія Тимошенко остаточно монополізує опозиційну нішу, а Яценюк
отримає можливість справедливо позиціонувати себе в якості третьої сили.
Можливий альянс ПР і "Фронту змін" і, як наслідок, прем’єрська
посада Яценюка не такі вже й очевидні. Які мотиви тоді у Тігіпка? Для
чого йому в такому разі об’єднуватися з регіоналами?
Та й сам Яценюк, отримавши у парламенті золоту акцію, зможе вигідно
протиставляти себе Януковичу і Тимошенко і вимощувати собі шлях до
перемоги у 2015 році.
В свою чергу підвищення виборчого порогу до 4-5% спричинить процес укрупнення партій і дасть 5-6 фракцій у Верховній Раді.
У такому разі можуть бути різні варіанти депутатської більшості,
однак це не гарантує Януковичу можливості жорстко контролювати
парламент. З точки зору інтересів влади такий варіант навряд чи має
перспективи.
Варіант № 3: закриті списки і "перемога демократії"
Залишається незначна ймовірність того, що парламентські вибори
пройдуть за чинним законом. Якщо торги врешті-решт зайдуть у глухий
кут, голосування за виборчі нововведення можуть провалити. Однак,
всерйоз такий варіант розвитку подій не сприймається ні владою, ні
опозицією.
Існуючий закон дає опозиційним силам широке поле для маневру –
доступний 3% бар’єр, дозвіл на виборчі блоки, широке представництво у
виборчих комісіях. Чи допустить це влада? Навряд чи.
Єдиним позитивним моментом збереження чинного закону про вибори є
те, що Європі це можна вигідно подати у світлі збереження демократичних
цінностей і прав опозиції.
Адже Тимошенко і її партійці неодноразово наполягали на цьому, а
вибори 2006 і 2007 років, попри критику закритих партійних списків,
були визнані світом як найбільш демократичні за часи незалежності
України.
Варіант № 4: референдум і двопалатний парламент
На випадок критичного падіння рейтингу і довіри населення у влади існує запасний сценарій проведення виборів 2012 року.
Мова йде про запровадження двопалатного парламенту і зменшення
чисельності народних депутатів з 450 до 300 на основі результатів
голосування на Всеукраїнському референдумі у 2000 році. Про це навіть
писали деякі ЗМІ.
Суть цього сценарію полягає у тому, що двопалатний парламент
обиратиметься за змішаною системою: верхня палата на мажоритарних
округах, нижня – за партійними списками. Таким чином, фактично усю
опозицію можна буде помістити у нижню палату, розпускати яку отримає
право президент.
Така система лише укріпить президентську модель правління і може забезпечити Януковичу політичне довголіття.
Звичайно, для цього необхідні зміни до Конституції. Звичайно, зараз
це виглядає нереально. Але в політиці немає нічого неможливого.
Згадаймо хоча б рішення Конституційного суду про відміну політреформи.
Отже, голосування за новий виборчий закон – питання короткострокової
перспективи. Уже найближчим часом ми станемо свідками того, яким чином
Янукович розгадає підготовлений для нього політтехнологічний ребус.
Для нього зараз головне не повторити шлях свого попередника, коли у
2006 році на фоні падіння рейтингу Ющенка на парламентських виборах
перемогла опозиційна ПР. Адже після подій Помаранчевої революції у
реванш Януковича не вірив ніхто, а вже через 5 років в цьому ніхто не
сумнівався.
P.S. У статті варіанти реформування виборчого законодавства свідомо
проаналізовані з точки зору інтересів влади. Такі українські реалії. На
жаль, інтереси і права виборців у цьому сенсі не є пріоритетними.
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/09/8/6572420/
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.