Янукович і російський реверанс

Влада переоцінює себе і свої можливості. Принаймні той тон, який після вироку Тимошенко українська сторона вибрала для спілкування з європейськими дипломатами, яскраво це демонструє.

Вітчизняні чиновники очевидно забули, що це не ми беремо Європу до себе в союз, а якраз навпаки. Відповідно грати в євроінтеграцію потрібно за їхніми правилами.

Сьогодні В.Янукович дав чітко зрозуміти, що не збирається ближчим часом звільняти Тимошенко і дослухатися до настанов західних політиків. Мовляв, ми нікуди не поспішаємо і якщо Європі щось не подобається, Україна готова відкласти діалог щодо Угоди про асоціацію до кращих часів.

Також невипадково сьогодні у Донецьку зустрілися президенти України і Росії, обмінявшись теплими словами і спільними планами стосовно майбутнього. Світу одночасно був даний другий сигнал – європейському сценарію існує чітка альтернатива, якою Україна може скористатися у випадку погіршення стосунків із Брюсселем. Росія у цьому залюбки посприяє.

Для підкріплення “нового етапу” двосторонніх відносин між Україною та Росією було анонсовано про нові домовленості стосовно ціни на газ і газового співробітництва.

Європа відреагувала на це все стримано, дипломатично наголосивши, що діалог з Україною потрібно продовжувати. При цьому натякнувши, що допущені помилки на шляху побудови демократії все одно прийдеться виправити. Однак, зверхнього відношення ЄС довго терпіти не буде.

В свою чергу економічна еліта України теж не в захваті від останніх подій. Перспектива підписання угоди про Зону вільної торгівлі з країнами ЄС відкривала для них нові можливості. Та, схоже, домовленості з європейцями валяться на очах.

Великий бізнес України не цікавить Митний союз, в який свідомо чи несвідомо рухає країну президент Янукович. Не ті масштаби, не ті вигоди. Крім того усі розуміють, що це більше політекономічний проект, ніж бізнесовий.

Єдиним компенсатором, який може пом’якшити думку представників крупного капіталу – нові, привабливі ціни на російський газ для їхніх підприємств. При цьому рядовий українець жодних вигод не відчує: максимум, що світить – не зростуть тарифи на житлово-комунальні послуги.

Що ж тоді український виборець? Для нього інтеграція в Європу є набагато привабливішою, ніж “дружні” стосунки з Росією. Тож провалу влади у цьому напрямку люди можуть не пробачити. Тоді не сильно допоможуть ні нові закони про вибори, ні усі відомі методи фальсифікації їх результатів. Влада повинна нарешті зрозуміти, що обираючи геополітичний вектор для країни, вона вирішує питання свого політичного майбутнього.