Чи то фак чи то ріал ?

Чому дорослі не вірять у казки

Ще не стихли емоції зі знаменитою книгою нашого президента "Україна опортуніті",яку світ чомусь відмовився вважати філософським откровенням,як маємо таке ж несприйняття нового шедевра. В книзі з математичною назвою "Під знаком факторіала" нашому президенту лестять в таких буйних масштабах, що перевернеться в своїй кремлівській домовині сумнозвіний батько всіх народів.І закрадається сумнів,чи це не така собі тонка сатира? Але то було б щастям, аби слова і діла розходились лише на літературних теренах. Біда, що говорити одне,а робити щось зовсім інше стає головним принципом державної політики. Погрози корупціонерам прикривають той факт,що корупція стала головним методом державного управління.Особливу пікантність цим погрозам надає те, що лунають вони від держслужбовця, який сам будує новий Версаль. Ще одна казкова країна - українське судочинство.Президент голос зірвав,марно доводячи його незалежність світовій спільноті.Але ж у нас і дитина знає справжній стан справ. Судочинство українське не просто залежне,воно маніпулятивне.Був "не той"президент-повноваження урізали.Прийшов "той"-добавили.Так само Верховний суд:непокірному Онопенку повноваження зрізали,після закінчення його повноважень знов добавили.Хтось назве чесним футбол,де під час матчу тричі міняються правила?Перед виборами крутять виборчі закони "під себе". У Львові перед місцевими виборами суд по команді реєструє замість блокуТимошенко невідомо яких козачків. Сьогоднішні політичні судові процеси змальовувать нема потреби. Тому владі треба або залучати Кашпіровського,щоб гіпнотизував увесь світ і той повірив казочкам,або все-таки навчитися вести чесну і демократичну політику. Як і обіцяли своїм виборцям.