Україна – Німеччина: нічия на користь гостей

Признаюся чесно, навіть щиро вболіваючи за українську збірну й радіючи забитим нею м’ячам, і за рахунку 2:0, і 3:1 не вірив, що наші зможуть втримати переможний для себе рахунок.

У товариському матчі в Києві зі збірною України господарями поля почувалися німці. Враховуючи клас команди суперника, гра підопічних Олега Блохіна другим номером видається цілком виправданою тактикою.

Контратаки наших футболістів, в основному, мали спонтанний характер і розвивалися після раптової втрати гостями м’яча. Скоріше саме втрати німцями, а не відбору нашими. Бо якщо ті не припускалися помилок самі, то відібрати в них м’яча для українців було справою надто проблематичною.

Німці показали приклад злагоджених колективних дій, добре продуманих, позиційних атак. Навіть попри три пропущені м’ячі  вони  справляли враження надійної і впевненої у своїх силах та можливостях команди, яка знає і чого хоче, і як цього добитися.

Імениті гості й не думали втрачати бойовий дух, сприймаючи поточний рахунок не на свою користь як тимчасову прикрість, що незабаром буде усунуто.

В той же час не можна применшувати і заслуг нашої команди. Три м’ячі, забиті такому грізному супернику, є безсумнівним успіхом за будь-яких обставин. Українців немов "прорвало": з мінімуму можливостей вони змогли вичавити максимум, хоча зазвичай буває якраз навпаки.

По-футбольному дуже гарними виглядали і передача Шевченка, що в підсумку призвела до першого взяття воріт, і успішний рейд Коноплянки, ну і, звісно ж,  гол-красень Назаренка. Все це заслуговує на оплески.

До речі, два останні - дніпряни. Перший - нині чинний, другий - колишній, якого дніпропетровські вболівальники продовжують любити як рідного, сумуючи за його уходом з команди.

Здавалося б, забий наші четвертий, до якого вони також були близькі, і німецька машина вийшла б з ладу. Бо два мі’ячі різниці в рахунку для неї – не проблема. Та не вийшло. Ось чому ще можна повчитися у німців - солідній грі та силі духу за будь яких найнесприятливіших умов.

Признаюся чесно, навіть щиро вболіваючи за українську збірну і радіючи забитим нею м’ячам, і за рахунку 2:0, і 3:1 не вірив, що наші зможуть втримати переможний для себе рахунок - настільки потужно виглядали гості. Обгрунтованість тривожних побоювань засвідчив фінальний свисток – 3:3.