Вікторе Федоровичу, я ваш опонент!

Напередодні сьомої річниці Помаранчевої революції "двічі несудимий" президент вкотре "заарештував" Майдан. У такий спосіб проФФесор-рецидивіст підготувався до державного свята - Дня Свободи.

Тільки не той, який скуповує зброю, аби йти захоплювати органи державної влади, чого ви так боїтеся. Повідомленням про підготовку збройного виступу  ви розсмішили країну на одному з розширених засідань Кабміну. Народ приколювався з вас, не на жарт переляканого, кожного разу, коли цей сюжет повторювали по новинах.

Та в той же час я і не з тих простих людей, єдину місію яких ви вбачаєте в тому, аби мовчати і терпіти, в смислі вас і вашу трикляту владу.

Не збираюся робити ані першого, ані другого. Можете вважати, що я  втратив останні страх і совість. Такими ви називаєте всіх, хто наважується  на голос протесту. Це ваше розуміння демократії, свободи слова і висловлення громадянської позиції.

Власне, за публікаціями на моєму персональному та інших сайтах, можете переконатися, що вже давно не терплю і не мовчу. Я – журналіст, отже моя зброя - слово.

Ви її боїтеся не менше ніж тієї, що вистрілює кулями. А скоріше - навіть дужче. Бо від механічної, що з прицілом чи вибухає, вас надійно оберігає ваша охорона - перекриває рух  по трасам, де ви їдете; обносить територію, де ви буваєте, металевими щитами; виставляє снайперів по дахах прилеглих будинків. Береже вас як зіницю ока. Нікому до вас не наблизитись. Отже від фізичних зазіхань на вашу персону ви надійно захищені.

А от від слова – ні. Поки що. Ось чому воно, вільне і незалежне, вам так ненависно. Ось чому ви прете на нього війною, тиснете на пресу, забороняєте мітинги, відміняєте свободу зібрань, кидаєте за грати опозицію.

Вам, закоренілому совку, незрозуміло, як людина  може не погоджуватися з начальством, мати власну думку та ще й відстоювати її, захищати свою позицію, взагалі бути проти чогось з того, що йде згори. Судячи з ваших слів, ви звикли, що люди повинні мовчати і не заважати ними керувати. Сказане вами засвідчує, що ви маєте народ за бидло.

Ваша влада побудована на брехні і омані. Ви брешете цинічно, зухвало. Для вас це настільки природно як і дихати. Ваша совість мовчить, бо там , у вас всередині, так виглядає, немає чому і промовляти.

От скажіть, будь ласка, що ви мали на увазі під гаслом «Почую кожного»?. Що ви хотли цим сказати? Чи вкладали ви взагалі який-небудь смисл у придуманий вашими політ технологами вислів?

Коли ви, на горе і ганьбу всієї країни, перемогли на виборах (не даремно двері ВР самі зачинялися перед вашим носом, не бажаючи впускати на складання присяги), то приймали благословення на «царствування» від чужеземної церкви. Вас, як новообраного главу держави, закликали одуматися і не робити цього. Не личить українському президенту, якщо він справді такий, проводити інавгурацію за участю московського патріарха. Такого ще ніколи не було і це ні в які рамки не вкладається. До вас зверталися політики, громадські діячі, представники українських церков, зрештою прості люди. Ви їх почули? І не збиралися.

Теж саме і щодо ратифікації Харківських угод. Мало того, що вони були задумані й укладені в умовах цілковитої таємності, за спиною українського народу, без ніякого обговорення в українському політикумі та експертному середовищі, то ще й ратифіковані попри протести парламентської опозиції  і тисяч небайдужих громадян, що прийшли під стіни Верховної Ради. У цей день в законодавчому органі сталося справжнє побоїще. Опозиційні парламентарі були жорстоко побиті бойовиками від Партії регіонів. Замість "почути" - побили кожного, хто був проти.

Скільки б і хто б не протестував проти Табачника, якби не висловлювали свої протести проти цієї дикості – наявності на посаді міністра освіти затятого українофоба-расиста, який просто живе ненавистю до всього українського, а надто – галицького, не сприймаючи галичан не лише за українців, а взагалі за повноцінних людей – а він і досі міністр. Знову "чуєте" кожного?        

Так само ви «почули» і підприємців, розігнавши їхній Майдан, який повстав проти насаджвуаного вами податкового кодексу, що створює неможливі умови для розвитку приватної ініціативи, заганяючи малий і середній бізнес у тінь.

Черговими жертвами вашого «почую кожного» стали «афганці» та «чорнобильці». Ви їх почули тільки тоді, коли перелякані від страху побачили як вони, долаючи металеві огорожі та заградзагони «Беркуту» штурмують Верховну Раду. Як виявилося, почули лише для того, аби відгородитися від них новим парканом. І скільки б разів його не ламали, кожного разу «невідомо» за чиєю вказівкою з'являвся новий, вищий, міцніший. Мабуть «хтось» хотів обнести ВР як Межигір’я – шестиметровою загорожею. Вочевидь для того, щоби стало ще краще чути кожного.

Нині голоси «чорнобильців» стають все слабшими від виснажливого і руйнівного для їхнього організму голодування, яке вони у відчаї оголосили єдиним доступним їм засобом боротьби проти вашого уряду, на захист своїх прав. Нещасні і немічні голодують у рідному для вас Донецьку. Їх періодично забирає швидка. Вибувших за станом здоров’я заміняють колеги по нещастю, такі ж ліквідатори. Коли ви їх почуєте? Чи ви лише радієте тому, що голодувальників може стати менше. Немає людини – немає проблеми? Так, Вікторе Федоровичу?

Заклики  про неприпустимість переслідування опозиції лунають не лише в Україні, а вже й у світовому демократичному співтоваристві. Спочатку до вас зверталися обережно, натяками, а потім, бачачи, що це без толку – все  голосніше і прямим тексом. Але результат – такий самий. Отак ви «чуєте кожного» не лише всередині країни, але й в Європі, куди нібито збиралися вести Україну.  

Може насправді ваше гасло «почую кожного» слід розуміти як «урою кожного»? Мабуть ви саме це і мали на увазі? Принаймні, «урою» куди ближче до реальності і більше відповідає вашим діям на відміну від «почую».

Цікаво чи лишилася яка-небудь верства населення, яку ви ще повністю задовольняєте? Я, звісно, маю на увазі не ваших друзів-оліграхів, народних депутатів та інших ділків від бізнесу та політиків, а нормальних, пересічних людей. Здається, вже немає в Україні нікого серед простого смертного люду, хто б не зазнав президентського батога. Всі з відбитком вашого ясновельможного чобота ходимо – хто на спині, хто на ребрах, хто на грудях.

Мені дуже шкода, що ваше президентство припало на мою молодість і зрілість. Дуже гірко бути свідком того, як ви нищите і трощите все українське, демократичне, світле,  розумне, лагідне, прогресивне, натомість насаджуючи в країні російське, тоталітарне, темне, люте, дебілкувате, що відкидає Україну на десятиліття, якщо не більше, назад.

Замість скасованої вами свободи, ви «дарували» Україні грати і обносите її колючим дротом. Так ви мститеся за вашу молодість. Якщо ви сиділи, та не один раз, то чому б не скуштувати тюремної баланди вашим політичних опонентам? Ви, президент,  були двічі засуджені, а ваші найближчі конкуренти – ще жодного разу? Несправедливо! От ви цю справедливість у вашому розумінні і відновлюєте.

Мене пронизує пекучий сором за такого недолугого, жорстокого, тиранічного, боягузливого, антиукраїнського президента та ще й з кримінальним минулим. Та чому тільки минулим? Судячи зі всього, сформований зеком ним і залишається. Модель поведінки у старості є такою самою як і в молодості. Хіба що апетити виросли. Непомірно. Приклад тому - Межигір'я.

Людина, що звикла жити по понятіях, ніколи не стане законником. Кримінальна психологія в неї у крові.

Ленін казав, що державою може керувати і кухарка. Ви довели, що така кухарка, чи кухар, ще й судимості може мати.

Та попри мої щирі почуття громадянської та й людської зневаги до вас, переконаний, немає худа без добра. Навіть якщо б вас не було, вас варто було б вигадати. Ваше правління потрібно Україні для того, аби, як в тій рекламі,  відчути різницю: як було до вас, і стало після. Іноді лише зі втратою всього розумієш, що є найціннішим.

Ваше президентство – це нехай і жорстокий, проте дуже дієвий урок всім українцям. Ви довели, що за нищенням національного, неодмінно йде і соціальне поневолення, економічна руїна. Тому українцям неодмінно потрібно берегти й однаково пильнувати і перше, і друге. І добре усвідомлювати, якщо зраджуються національні інтереси, здається територія, йде наступ на мову, культуру,  історичну пам’ять, то за тим неодмінно прийде податковий, пенсійний, трудовий і який ще хочеш кодекси, що відберуть в людей найостанніше, поставивши їх на межу фізичного виживання.   

Я зневажаю вас, Вікторе Федоровичу, і водночас пишаюся своєю країною. Ви душите Україну із задоволенням садиста, а вона щосили чинить спротив. І обов’язково переможе. З Божою поміччю.

Таких я в Україні більшає з кожним днем. "Разом нас багато, нас не подолати!". Ваші відвідини НСК "Олімпійського" - наочне тому свідчення. Аналогічна реакція на вашу персону була і у Львові. Вікторе Федоровичу, ненависть українців до вас вже в крові і передаватиметься з покоління в покоління. І це вже нічим не змінити, ніяк не виправити.

Відразу після перемоги Майдану, коли мій президент Віктор Ющенко летів кудись з державним візитом, аби презентувати світу демократичну, вільну Україну, я щиро хвилювався – як би чого в польоті з повітряним судном не сталося. Бо боявся що нечисть, яку ми перемогли тоді і яка нині, за гіркою іронією долі, править в країні знову, може піти на що завгодно.

Зараз, коли ви кудись летите, я ані трішечки не переживаю. Зовсім. Коли під Смоленськом розбився літак президента Качинського, то Польща, а з нею весь світ оплакував цю трагедію. Тоді в катастрофі загинула вся політична, гуманітарна, військова еліта Польщі.

У випадку з першим бортом України – інша ситуація. Немає там ніякої еліти. Хіба що шахрайська, "воровская".  

Боїтеся нас - українського народу? Правильно робите. Бійтеся! Відплата неодмінно прийде. І не факт, що лише на Небі – то само собою. З тими, хто побудував собі рай на землі за рахунок зубожіння й страждання людей - по іншому і бути не може. Ви можете зустріти те, на що заслужили, і на землі. Та коли саме і як це виглядатиме – Бог його знає.

Зараз, у сьому річницю нашої вікопомної Помаранчевої революції, яка прославила Україну на весь світ, ви, що цілком для вас природно і зрозуміло, заборонили день Свободи, обнесши Майдан металевими щитами. Так би мовити, вкотре його заарештували. Чогось іншого від вас годі було й очікувати. Ви в своєму репертуарі. Але знайте: «Свободу не спинити!», «Схід і захід разом!», «Бандитам - тюрми» і «Зека – геть!». Так воно і буде!