Правдиві байки від Станіслава Шушкевича.

Чи схожа Україна на Білорусь? "На щастя, пакуль что нет", - відповідає колишній Голова парламенту Білорусі.

Сьогодні у Києві розпочався "Тиждень солідарності з Республікою Білорусь". У прес-конференції, присвяченій 20-річчю підписання Біловезької угоди, взяли участь представники білоруської опозиції Станіслав Шушкевич (колишній Голова парламенту Білорусі), В'ячеслав Сівчик (голова руху Солідарності "Разом") та Роман Безсмертний (екс-посол України в Республіці Білорусь). Спілкування в агенції УНІАН цього разу відбувалося трьома мовами (українська, білоруська, російська), а атмосфера була невимушено-теплою. Станіслав Станіславович перебував, вочевидь, у доброму гуморі й щедро приправляв відверте бачення реалій нашого та білоруського буття байками, що розвіювали морок та допомагали поглянути на проблеми в іншому ракурсі.

Для початку було розвіяно наш український міф про гарне й заможне життя у сусідній республіці. Виявляється, білоруський рубль деномінувався у 10 разів більше за російський, і тепер його вартість у 10 000 разів менша за вартість російської валюти. Звісно, це відбивається на усіх сферах функціонування держави. А отже, на запитання, чи схожа зараз ситуація в Україні на білоруську, Шушкевич дав таку відповідь: "На щастя, пакуль что нет". Та чи маємо ми час думати й вагатися з вибором шляху - то вже питання до нас самих. Адже в чомусь ми насправді випереджаємо сусідів. І це - корупція. Хоча і в Білорусі не без того. Станіслав Станіславович пригадав, що за часів СРСР у них був найнижчий рівень корумпованості, а зараз у тій же Грузії із цим явищем боротьба ведеться більш успішно. Але українські реалії насправді здивували білоруського опозиціонера. Бо заздалегідь викупити індульгенцію на порушення прав дорожнього руху (як то зробив один український бізнесмен, що підвозив Шушкевича), виявляється, можна тільки у нас.  

Питання перспектив колишніх радянських республік без створення СНД Станіслав Шушкевич інтерпретував як питання - хто мав очолювати Росію: Михайло Горбачов чи Борис Єльцин. Показовим було щире зізнання політика у власному захопленні риторикою Горбачова на початку його діяльності й розчарування від того, що та риторика виявилась пустопорожньою й деструктивною балаканиною. Риторикою - вперше і востаннє у 1994 році - захопив білорусів і їх нинішній Президент Олександр Лукашенко, що обіцяв людям холодильники, квартири та інші блага. Люди проголосували за нездійсненне й позбулися надалі можливості вибору.

При оцінці ситуації в Росії гості зійшлися на тому, що подібна ситуація не може тривати довго, бо вичерпує сама себе. Шушкевич нагадав народні слова про те, що там завжди є що красти, а найбільша проблема у розмежуванні суспільства і влади. Роман Безсмертний порівняв це становище із "білою плямою", котра  розповзається і може загрожувати навколишньому.

Було згадано і про Декларацію Незалежності України - документ, що досі може служити програмою справжньої незалежності нашої держави, якщо ми не хочемо насправді зайти на манівці, де зараз перебуває Білорусь за словами наших гостей.

Пригадалося, як їхала сьогодні до Києва, і мій сусід у маршрутці розповідав історії своїх друзів з Білорусі, яким приходили величезні штрафи за політичні розмови по мобільних телефонах... і як один знайомий у київському аеропорту вийняв з телефону й розтрощив сімку, щоб відчути себе вільним...

...А завтра у Києві пройде демонстрація фільму "Беларуская мара" ("Білоруська мрія"), і ми зможемо іще трохи більше пізнати якось призабутих своїх сусідів-білорусів, що отут поряд зі схожими й несхожими проблемами та зі своїм шляхом пошуку ідентичності народу. І це добре, що є таке спілкування, бо світ інтегрується, і ніхто не випливе сам на окремім острівці.