Українська Центральна Рада

Утворення Центральної Ради: склад УЦР, програма дій, соціальна база, практична діяльність.

На той час наша держава стояла на порозі змін: послаблення Російської та Австро-Угорської імперій унаслідок Першої Світової, Лютнева демократична революція 1917р. в Росії (повалення самодержавства та створення Тимчасового уряду), нерозв’язані аграрне і робітниче питання ще більше сприяли зростанню революційних настроїв в Україні. Формування національних органів влади стало однією з передумов української революції 1917-1918рр. Тож 4(17)березня 1917 року на теренах України представники різних політичних партій та громадських організацій створюють український представницький орган – Українську Центральну Раду. Новостворений парламент очолив Михайло Сергійович Грушевський. Видатний історик, політичний і державний діяч, голова Наукового Товариства Шевченка у Львові (1893-1913рр) у березні 1917 року був одностайно обраний на цей пост.

Склад УЦР           

Безумовно, управління державою, а  тим більше її будівництво, вимагає  неабияких знань; в цілому ж склад Центральної Ради відображав реальну соціально-політичну ситуацію в країні, що склалася  після  лютого  1917 року, тож не дивно що провідну роль відігравала інтелігенція. Як відомо, УЦР пройшла шлях від вимог автономії до проголошення незалежної України. Із самого початку представників Центральної Ради можна сміливо ділити на два табори: самостійники та автономісти. Ідеї автономії плекали Українська соціал-демократична робітнича партія, Українська партія соціалістів-революціонерів і Українська партія соціалістів-федералістів (колишнє ТУП). Самостійності і повної незалежності України вимагали представники Української партії соціалістів-самостійників та Української демократичної хліборобської партії.

На Українському національному конгресі, що відбувся у Києві 6-9(19-21) квітня 1917р. офіційно було визнано УНР представницьким законодавчим органом України та обрано курс на національно-територіальну автономію у складі федеративної демократичної Росії. Всеукраїнський національний конгрес став чи не найважливішою подією початкового етапу Української революції, адже саме він перетворив Українську Центральну Раду з київської на загальноукраїнську організацію. У тому ж березні з ініціативи Українського військового клубу ім. П.Полуботка було створено перший український полк ім. Б. Хмельницького, а через два місяці, 5-8(18-21)травня на Першому Українському військовому з’їзді було обрано Тимчасовий Український військовий генеральний комітет при УЦР, який очолив С. Петлюра.

Універсали УЦР

Першим актом законодавчого характеру вищого органу влади в Україні став Перший Універсал проголошений 10(23) червня 1917р. Відхилення Тимчасовим урядом вимог делегації УЦР (на чолі з В.Винниченком) про надання автономії Україні стало однією з причин проголошення Універсалу. Центральна Рада фактично перетворюється на законодавчий орган, створює перший український уряд – Генеральний Секретаріат (15(28) червня 1917р.). 

Універсал ніс у собі глибоке історичне значення: він сприяв піднесенню української революції, засвідчив прагнення українців до створення власної держави та збільшив авторитет УЦР.

Другий Універсал був проголошений 3(16)липня 1917р., що став таким собі кроком назад у порівнянні з Першим. Тим самим українці відмовились від самочинного проголошення автономії до Всеросійських Установчих зборів, переслідуючи лише демократичні і легітимні шляхи вирішення суперечливих питань щодо негативного ставлення Тимчасового уряду з приводу української автономії. Звичайно, компроміс, що його намагалась зберегти УЦР з Тимчасовий урядом, виявився недовготривалим, і у вересні 1917 року Центральна Рада висуває свою власну платформу, що складалася з:

• -          Передачі всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель спеціальним земельним комітетам;
• -          Передачі всієї влади на теренах нашої держави Центральній Раді та Генеральному Секретаріату;
• -          Визнання за всіма націями права на самовизначення;
• -          Негайного початку переговорів з метою укладання миру.
  
  7 (20)листопада УЦР проголошує Третій Універсал, причинами якого стали жовтневі збройні постання більшовиків у Петрограді і повалення Тимчасового Уряду, а також листопадове збройне повстання більшовиків у Києві. "Народе України, - пишеться з універсалі, -твоєю силою, волею,  словом стала  на  землі  Українській   Вільна   Українська   Народна   Республіка. Справдилася  колишня  мрія  батьків  твоїх,  борців  за  вільності  і  права трудящих !А тим часом  Петроградське Правительство Народних Комісарів,  щоб повернути під свою вдасть вільну  Українську  Республіку,  оповістило  війну Україні і насилає на наші землі свої війська...,  які  грабують  хліб  наших селян і без всякої платні вивозять його в Росію, не  жаліючи  навіть  зерна, наготовленого на засів, вбивають неповинних людей,  сіють  скрізь  безладдя, злодіяцтво, безчинство". Центральна Рада, -  зазначалося  далі,  -  не  хоче війни, не претендує на чужі території, а ''бажає вести свій  край  до  миру, до творчої роботи, до скріплення... волі нашої".  Оскільки у складі Росії Україна не  могла  мати  справжньої  волі,  то "однині Українська Народна Республіка стає самостійною, вільною,  суверенною державою!"
          17 грудня 1917 З'їзд Рад Селянських, Солдатських і Робітничих Депутатів висловив «цілковите довір'я і свою рішучу підтримку УЦР». У розпалі змагань і боротьби з більшовиками, УЦР проголошує своїм Четвертим Універсалом (9 (22) січня 1918 р) УНР самостійною і суверенною державою, а Генеральний Секретаріат перейменовує на Раду Народних Міністрів.
  
  
  
  
  
  
  
  
           Підсумовуючи, неможливо випустити з уваги, що УЦР втілила мрії багатьох поколінь: хоч не на довгий час подарувала українцями самостійну державу, заклала в ній демократичні основи. Українська Центральна Рада – воістину неабиякий феномен українського суспільства і досвід   переростання нечисленного гуртка українських інтелігентів у  повноцінну державну організацію, що спромоглася за короткий проміжок часу поставити нашу Батьківщину на шлях до національної незалежності, пробудити національну ідею, сформувати високу свідомість.

 Мишкіна Олександра.