Що таке українська міліція?

Навіяно відео з п'яним міліціонером в Ужгороді.

По суті, українська міліція -- це правопорушний орган, який є прикладом зневаги до Закону, до людської гідності і до життя людини з боку держави. Під час спілкування з міліцією у 2010 р. померло 40 звичайних громадян. Зауважу: не у перестрілці, не у відповідь на сумнозвісне «невиконання законних вимог», а у міліцейських дільницях – беззбройні й беззахисні громадяни проти знахабнілих і всесильних служителів закону і держави. Це давно не питання окремих міліціонерів – це система. Система, яку вибудовували і плекали всі уряди України.

Випадок із п’яним міліціонером в Ужгороді і спроба одного з місцевих блогерів притягнути дискурс про права людини є просто показовими. Для початку, проінформую захисників прав на приватне життя: працівник міліції (як і прокуратори) зобов’язаний «із гідністю і честю поводитися в  позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють» (ст. 7 Дисциплінарного статуту). Можливо для когось стане новиною, але перебування у нетверезому стані в громадському місті є правопорушенням. І вулиця є громадським місцем, не залежно від того, чи ви в приватному чи орендованому авті, в розбитому власними руками наметі чи на  лавиці в міському парку накрились ковдрою, яка є вашою приватною власністю.

З сумом визнаю, що перебування в стані сп'яніння в громадському місті стало звичною справою. Але звичка не є ще нормою. Ось міліція й інші беруть хабарі на кожному кроці -- але це ж, окремі погодяться, не нормально. Так, закон ігнорується всіма: і Президентом, і міліцією, і школярами. Але це ще не означає, що закон поганий, устарів чи нереальний (таких, звісно, вистачає). Моральна деградація і правовий нігілізм незабаром перетворять українців на мавп. Вже мало хто знає, що перебування в громадському місті у нетверезому стані чи брудна лайка є правопорушенням (ст.ст. 173, 178 КУпАП) і виявом поганого тону. Це вже не ображає людську гідність і громадську мораль сучасного українця (ки). П'яні на лавицях і в машинах, брудна лайка в маршрутках і барах -- це нормально тепер. І все тому, що релятивізм став об'єднавчою національною ідеєю українців. Ми стали нацією обирачів "меншого з двох зол": що там п'яний майор -- депутати, дивись, на людей полюють, країна в кризі і т.д. Чого причепились до даїшника, який мирно сидів напівпритомно п’яний і мило посміхався, -- він же не їхав! Ну і що, якби навіть би їхав – а може би й не збив нікого? Або збив, але не на смерть? Або на смерть, але не вас чи ваших родичів? Що там якийсь п'яний, коли Янукович країну веде в прірву? І т.д., і т.п. І такий релятивістський підхід до всього – до політиків, до хамства, до закону, до моралі. Що не кажіть, але моральний і правововий релятивізм – річ корисна, особливо там, де проблеми з мораллю є фундаментальними. І не Янукович веде країну в прірву, а ми самі туди йдемо, а Янукович є лише одним із транспорантів, які ми гордо несемо на цьому шляху (до нього несли інших).

Гаразд, звільнили того героя. Але звільняти потрібно всю міліцію. Шкода, що до такого розуміння не дозріла жодна з партій чи політиків. Літали і Ющенко, і Тимошенко в Грузію – але не той рівень цих політиків, щоб думати про державу чи суспільство і переймати позитивний досвід. І це зрозуміло, оскільки, як показує досвід, вони борються і чіпляються за владу зовсім не заради проведення в країні реформ. Не секрет, що міліція за будь-якої влади регулярно передає «наверх» оброк для керманичів країни.

Вважаю, що нормальна людина не піде служити в українську міліцію (прокуратуру, СБУ тощо), як нормальний журналіст не піде в програму "Время" чи нормальний лікар не влаштовувався би на роботу в СС. Можливо, якийсь ідеаліст (-ка), що мріє стати детективом, і влаштується в міліцію, але після декількох днів чи тижнів роботи в наших внутрішніх органах будь-який ідеаліст стане перед вибором: (1) звільнитися і не зізнаватися нікому про такий необачний молодечий крок чи (2) ставати ментом.

Хто йде працювати в міліцію? В основному це ті, хто шукає легкої роботи й не обтяжений мораллю: робота не пильна, хабарі – регулярні. Тому, кажуть люди, у міліцію без блату і не влаштуєшся. Міфи про небезпечну роботу міліціонера ширяться самою міліцією як квола потуга виправдатися (легітимізуватись) перед суспільством. Скільки загинуло за останній рік міліціонерів? Не через пияцтво, а властиво при виконанні прямих службових обов’язків? Певен, не більше, ніж людей, які загинули під колесами п’яних стражів порядку, чи жертв дізнань «з пристрастю». На тих же шахтах більше гине працівників, ніж міліціонерів в усій країні. Згадайте останні резонансні вбивства міліціонерів. В Одесі – через непрофесійність міліцейського керівництва. На Київщині – через знахабнілість самого стража порядку. До речі, дружині й дітям того місцевого царька в погонах ми ще й платитимемо чималі гроші у зв'язку з втратою годувальника. Також, ми платитимемо компенсацію родичам жертв катувань у міліції, які знайшли через багато років правду в Європейському суді, у той час як самі катувальники та їхні покривачі (начальство, прокурори, судді) йдуть на підвищення, з часом отримують достойну вихідну допомогу й пенсію у 80-100% грошового забезпечення -- знову ж таки, з наших податків.

Чи багато ви взагалі бачите міліціонерів, які охороняли би громадський порядок і безпеку громадян (не мітинги опозиції чи перших осіб, а власне банальне патрулювання вулиць)? А варто знати:  кількість особового складу і фінансування МВС щороку зростають. Де вони? В засідках? Розслідують важкі злочини? Ні, більшість займається бюрократичною роботою – в різних ДАІ-АТІ, ОВІРах й інших підрозділах МВС. Але всі міліціонери захищаються державою так, мовби вони щодня стоять між життям і смертю. Справді стоять одиниці – але вони зазвичай ходять у погонах молодшого начальницького складу. А різні капітани, майори і полковники проїдають чималі бюджетні кошти і висмоктують хабарі з народу (який, у свою чергу, може й нерадо, але привчено їх дає). А потім вони за вислугу років йдуть у тридцять-сорок років на пенсію. Я вже не кажу про те, що тисячі міліціонерів за наш рахунок здобувають вищу освіту (і в цей час ми курсантів ще й годуємо-вбираємо, а потім час в університеті враховується їм у спеціальний стаж, з яким вони молоденькі йдуть на заслужений відпочинок).