Посудите сами.
Немного с запозданием прочитал письмо Тимошенко к Януковичу.
Как выяснилось, Юлия Владимировна
должна бы сама научиться исполнять
90% всех советов, чтобы вернуть доверие народа.
Я приведу отрывки. Посудите.
"По-перше, не намагайтесь отримати повагу та любов
народу насиллям і гвалтуванням. Примусового кохання не буває. Ви цю країну не в
карти виграли, за вас проголосували люди, які сплутали вас з вашими
біг-бордами. Сьогодні ви над цими людьми відверто знущаєтесь, і найстрашніше
(для вас) що люди це вже розуміють. "
Тимошенко точно знает, что невозможно заставить любить себя. Сколько бы
миллионов она не тратила на предвыборных музыкантов, политологов и фотографов,
а поддержка народа у нее все равно низкая. И хоть под статьями о ней бывают
тысячи комментариев поддержки, на ее акции протеста выходят десятки и многие из
них за деньги. Наверное, делясь горьким опытом она и дала этот первый совет.
"Ви оточили
всю країну парканами. Складається враження, що сьогодні найуспішнішим бізнесом
може стати випуск колючого дроту. Але, рано чи пізно, ви зрозумієте, що це ви
за колючим дротом, а не країна."
Здесь, похоже, комплекс мании величия сплелся с желанием поделиться
жизненным опытом. Тимошенко помнит свой избирательный лозунг "Вона – це Україна", и слишком серьезно к нему относится. Поэтому, когда для
всех украинцев в СИЗО сидит одна лишь Юлия Владимировна, самой Тимошеко видится будто
сидит вся Украина. И как не трагично, похоже, она поняла, что находится за
колючей проволокой. Почему
не поняла этого раньше? Может VIP камера ввела в
заблуждение.
"Сьогодні у вас, як стверджують соціологи, стабільні
сім процентів підтримки. З такими темпами втрат вас не вистачить навіть на
наступний рік президентства. Це вам тільки здається, що ви сильний та
впливовий, а попереду безхмарне правління на довгі роки. Не довіряйте собі в
цих прогнозах. Бо ще кілька фатальних помилок і вас покинуть усі, включно з
Чечетовим."
Это тоже сказано неспроста, ведь Тимошенко знает, что такое низкий
рейтинг. Когда она стремилась попасть под суд, то чувствовала себя сильной и
была уверена, что народ ее вызволит. Но оказалось, что народ даже на митинг выходить
не захотел, не говоря о том, чтобы предпринять что-то вроде Майдана. Из-за этой
фатальной ошибки от нее уходят люди. Из последних - ушла Королевская. Вскоре кто-нибудь еще
может уйти. И останется тогда Тимошенко совсем одна – без народа и свиты.
"І ніхто не прийде на допомогу. У вас вже була нагода
переконатися, що за гроші можна збудувати хіба вертольотний майданчик, а не
протидіяти Майдану."
Так и есть. И никто не пришел Тимошенко на помощь, не считая 20-30
человек на вялых акциях поддержки. Майдану и правда не противостоять. В случае
с Юлией Владимировной, она не может противостоять пустому Майдану, на котором совсем
нет митингующих в ее поддержку.
Тому перша порада – розпочніть жити для людей. Я знаю, що
вам це важко. Тож якщо не вийде, зробіть хоч вигляд, що люди все ж таки є в
країні, де ви тимчасово працюєте президентом. Якщо не зможете, все для вас
скінчиться значно швидше;
Тимошенко поняла, что если бы она хоть неделю пожила для людей, то
сейчас, возможно, была бы не в СИЗО, а в
кресле президента. Но, как говорится, умная мысля приходит опосля. Но если
прошлого не изменить, то можно хоть совет дать.
"Ваш найглибший промах – згортання процесу об’єднання з
Європою.
Не парафувавши 19 грудня угоду, ви відкинули країну назад на
десятки років. Праця тисяч розумних та порядних людей через вас полетіла на
смітник. Подумайте бодай про свої інтереси, якщо вже не про інтереси держави. У
вас ніколи не вийде грати на протиріччях між Європою та Росією, як ви
сподівалися. Бо і там, і там вас добре знають і адекватно оцінюють. Не з вашими
природніми здібностями."Кожен ваш крок, кожна ваша дія в зворотньому від
Європи напрямку ослаблює і вас, як президента, і Україну, як державу. Зовсім не
таємниця, що для декого слабкий та безпорадний президент України – кращий
партнер. І поки що, на жаль, ви цьому статусу відповідаєте бездоганно. Хоча я й
не розумію навіщо це вам."
Тимошенко на себе прочувствовала всю боль от недостаточной
евроинтеграции. Ведь если бы она не тратила все рабочее время на блокировку
трибун, а занималась бы делом, то возможно успела бы завершить договоренности с
ЕС.
"Кожен ваш крок, кожна ваша дія в зворотньому від
Європи напрямку ослаблює і вас, як президента, і Україну, як державу. Зовсім не
таємниця, що для декого слабкий та безпорадний президент України – кращий
партнер. І поки що, на жаль, ви цьому статусу відповідаєте бездоганно. Хоча я й
не розумію навіщо це вам."
Ющенко был слабым президентом, но Тимошенко как ни старалась, не смогла
его "съесть". Всему виной, видимо, ее отдаление от Европы, которое
привело к рабскому контракту с Путиным в 2009 году. Выходит, чтобы быть сильным
кому-то нужно кашу есть, а кому-то к Европе стремиться. Тимошенко, наверное, жалеет,
что никто не давал ей этого совета. Быть может, она смогла бы победить Ющенко и
заняться проблемами страны, а не своей власти.
"Затямте, що майбутнє України, безпека України, її
інтереси, та і ваші теж, лежать в європейській площині. Та якщо хочете
повернути собі бодай якесь політичне обличчя, поверніть Україну до європейської
стратегії розвитку."
При своем правлении Тимошенко явно повернула страну "лицом" к
Европе, потому что "попу" Украины она подставила поближе к России.
Видимо, по каким-то причинам такое положение страны нравилось Юлии Владимировне
и она хочет его вернуть.
"По-третє, не додумайтесь віддати газотранспортну
систему. Це наш останній стратегічний ресурс. Вас і приймають сьогодні в
“Горках” тільки тому, що ця система досі належить Україні. Після її втрати у
вас не залишиться жодного аргументу ані на свою користь, ані на користь країни."
Тимошенко поняла это, но уже после того, как подписала контракт,
толкающий Украину к сдаче ГТС. Сейчас вот пытается исправить положение
бесплатным советом. Жаль, что у нее самой не было советчиков в 2009.
Ви віддали Севастополь за дешевий
газ, і де він? Зараз хочете здати ГТС... А що наступного року здавати будете,
Вікторе Федоровичу? - “Хонку” свою?
Тимошенко очень хорошо понимает, каково это
отдавать что-то чужое для своей выгоды. Ведь это из-за личной вражды с Фирташем
она в 2009 году подписала заведомо невыгодный контракт. Ну и что, что люди
теперь будут платить больше, зато враг повержен, а люди они чужие. Так что по
себе зная, на что может пойти человек ради своей личной цели она сейчас
предостерегает других.
"По-четверте, припиніть
родинність і кумівство в політиці. Це погано закінчується. Запитайте про це хоча
б у свого товариша – вашого попередника.
То тільки в казках батько ділить
майно між синами. Тому – хату, тому – корову, тому – коника-горбоконика. Але ви
ж президент цілої держави, а не газда.
Зрозуміло, що ви брали шлюб ще в
радянські часи, коли в ЗАГСі висіло гасло “Міцна сім’я – міцна держава”. Але ви
надто буквально дотримуєтеся цього принципу. І сім’я у вас уже настільки міцна,
що від держави скоро нічого не залишиться."
Это Юлия Владимировна, казалось, поняла еще
во время ЕЭСУ, где почти 100% работников были ее родственниками. Юлия это
пережила и теперь советует. Но странно, что сама не прислушивается своего же
совета и сейчас пророчит на 1е место в избирательном списке свою дочь. Так что
данный совет без личного примера.
"Люди б ще може зрозуміли,
аби ви синові подарували найкращу у світі бор-машину, відповідно до фаху. Але ж
не Нацбанк з МВС та податковою."
Тимошенко помнит, что люди не поняли,
почему она возглавила кабмин, а не лучший в мире ларек с видеопрокатом, и
потому своими голосами не поддержали ее на выборах и не поддерживают сейчас. Юлии
Владимировне следует самой прислушаться к своим советам и заняться
соответствующей деятельностью.
"Коли силовими структурами і
фінансами держави беруться керувати стоматологи, то зуби болять у всієї країни."
Тут вы помните – "Вона –це Україна". Пока стоматолог лечит зубы – бываает больно.
"По-п’яте, не привласнюйте
так брутально, нахабно і відкрито державне майно. Марна праця. Рано чи пізно
все доведеться повернути, пригадайте хоча б “Криворіжсталь”. Держава – це не
ваша персональна комора."
Кстати, а где Криворожсталь? В чьей "коморе"
оказались деньги от ее продажи? Уж точно не в моей. Но я подозреваю в чьей.
Видимо, пока шел дерибан дохода и пришло понимание, что своя "комора"
и государство – разные вещи. Своя "комора" ведь больше. И если бы деньги
от продажи завода не растащили так брутально, то возможно сейчас у Тимошенко была
бы народная поддержка. Потому и появился этот совет.
"Влада минає і закінчується.
Така її природа. І можна бути президентом у вигнанні, але не можна бути
власником “Укртелекому” в екзилі."
А можно быть и стареющей женщиной в СИЗО. Во
истину, власть не вечна.
"По-шосте, політики завжди
не до кінця щирі. Але не кажіть відвертої неправди. Всі ж сміються, коли ви
запевняєте, що не впливаєте на роботу судів, міліції, прокуратури, що боретеся
з корупцією, читаєте Чехова. Це настільки відверта неправда, що вона викликає
зневагу. Люди добре відчувають фальш, вони цього не пробачають."
Тимошенко не ожидала, что даже ее хитрую
ложь раскусит народ. Ведь большинство из тех, кто не любит Юлию Владимировну,
питают свою неприязнь именно из-за ее пустого популизма. Сегодня Тимошенко на
себе прочувствовала, что народ оказался умнее, чем она думала, и перестал
верить ее лжи.
"І нарешті, по-сьоме. Я, Вікторе Федоровичу, дуже добре
вивчила анатомію диктатури. Головна її ознака в тому, що вона завжди
закінчується. І завжди безславно. Диктатор, при всіх своїх силових та ресурсних
блискучих атрибутах – слабка, залякана і обмежена людина. Страх – єдине почуття,
з яким він ніколи не розлучається. Я, думаю, ви розумієте про що я..."
Не про бесславное ли завершение ли своей власти?
Как видите, большинство своих же тезисов Тимошенко могла бы
применить и к себе. Более того, если она хочет вернуться во власть, то ей необходимо
следовать своим советам.
Но сегодня ее письмо выглядит так, словно заядлый курильщик,
не бросив своей привычки, написал книгу о том, как бросить курить. Потому я и опубликовал
этот пост. Ведь Тимошенко должна сначала измениться сама, прежде чем кому-либо
что-то советовать.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.