Вірю!

16 лютого Юрій Віталійович Луценко звернувся до нас з лави підсудних з заключним словом в «суді».

       16 лютого Юрій Віталійович Луценко звернувся до нас з лави підсудних з заключним словом в «суді». Я не є зацікавленою людиною, партійний квиток в мене зовсім іншої політичної партії, але я була і залишаюся людиною Майдану, як людина Майдану не можу обминути розправу яка триває понад рік над одним з лідерів 2004. В кожного є помилки, бо тільки на сонці немає плям, але не кожна людина може зробити висновки зі своїх поразок та помилок. Юрій Віталійович в котре зміг своєю промовою достукатися до мого серця, він людина, яка вміє робити висновки та мужньо витримувати політичну розправу яка над ним чиниться. 

        Під час парламентських виборів 2007 будучи в іншій політичній силі я віддала свій голос Луценко. Багато разів після цього я шкодувала за свій вибір, 16 лютого був перший день коли я перестала шкодувати, після слів Юрія Віталійовича я зрозуміла чому тоді, голосувала саме так. Для мене важливо підтримувати порядних людей, людей з наявністю рефлексії, я відчула, що поки в нашій опозиції будуть лідери які можуть робити висновки зі своїх помилок - в України є шанс.

     Жах нашої влади перед Луценко цілком зрозумілий, Юрій Віталійович неодноразово організовував масові акції протесту проти беззаконня в Україні. Ми пам’ятаємо:  і «Україну без Кучми», і «Помаранчевий Майдан», і розпуск Верховної зради в 2007, і навіть з в’язниці Луценко зміг достукатися до людей Майдану, бо моє враження непоодиноке. Влада демонструє, що може знищити кожного, в незалежності від заслуг перед державою, які зробила людина. Влада хоче показати, що не зупиниться не перед чим, але «свободу не спинити», цю цитату я носила на одязі в 2004 і в це я вірю і зараз. Я закликаю всіх хто стояв зі мною разом на засніженому Майдані не бути байдужими до того що відбувається з польовим командиром Майдану, неважливо в якій політичній силі ми з Вами зараз, переможемо ми тільки разом. Вірю від всього серця в нашу з Вами перемогу.