ВЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ УБИТИЙ НЕ В ДТП

23 лютого суд ухвалив розглянути в повному обсязі досі нерозкриту справу щодо вбивства Вячеслава Чорновола.

Міліція і прокуратура вважають інакше. Вони скерували до суду свої висновки, в яких стверджують, що це начебто не вбивство, а загибель унаслідок звичайної ДТП. Слідчим знадобилося майже 13 років на такий, м’яко кажучи, професійний крок.

Слідство відкривалося, припинялося й закривалося кілька разів. Цього вимагали люди, політики, керівники держави, прокурори. Й щоразу громадськість отримувала більше загадок, аніж відповідей.

На початку цього року 91 том справи був переданий слідчим управлінням столичної міліції до Бориспільського міськрайонного суду. Адже 25 березня 1999 року саме під Борисполем загинули голова Народного Руху України Вячеслав Чорновіл і водій Євген Павлов. (Я вижив, будучи на задньому сидінні.)

Тарас Чорновіл зажадав од суду повернути справу на дорозслідування. З підозрами сина Вячеслава Чорновола про вбивство батька я повністю згоден. Проте, як учасник судового процесу у статусі потерпілого, я попросив суд почати розгляд справи по суті. І нехай за таку позицію Тарас Чорновіл не обмовляє мене на одіозному сайті, де я персона нон-правда, бо я аж ніяк не поділяю «прокурорської версії» про якусь ДТП.

Чому я за відкритий процес?

Бо повернення справи до рук, які її ліпили, може призвести до ще кількох років досудового «слідства».

Була й інша небезпека. Звинувачений слідством у скоєнні ДТП водій КамАЗу Володимир Куделя міг заявити про 10-річний строк давності з дня вчинення тяжкого злочину, а відтак, зажадати звільнення від кримінальної відповідальності. Він так і зробив.

Лише в суді я побачив його вперше, але різонула відповідь на запитання судді: чи розуміє підсудний зміст обвинувачення? На першому судовому засіданні Куделя відповів: «Я взагалі нє понімаю, шо проісходіт…»

З його вуст ледь не злетіло: «Мені ж обіцяли, що суду не буде». Втім вчасно схаменувся.

Наступного засідання водій Куделя повністю визнав обвинувачення. Це коли раптом у залі з’явився у нього адвокат із клопотанням про закриття судового розгляду саме через строк давності.

Найгіршого не трапилося. Суддя Сергій Вознюк відхилив клопотання.

У червні 1999 року підполковник міліції Микола Пастушенко ганебно від нас утік із слідчого управління після того, як ми з адвокатом Віктором Ніказаковим, маючи лише дві години до кінця робочого дня на ознайомлення з матеріалами ненумерованої «справи», заявили про своє бажання докладно її вивчити й зробити потрібні копії. З ранку слідчий виявився у відпустці, а ключі від сейфа, де сховав перші два томи справи, прихопив із собою... на кілька років. І з часом зовсім зник.

Відтоді я переконаний, що Вячеслава Чорновола вбили як політика і державного діяча. Підступно, сплановано, на високе замовлення.

Але я хочу, щоб завдяки відкритому суду люди знали, як чесно й ретельно «розслідувалася» справа. Хто не хотів знати правду про тих, кого не допитали, куди поділися речові докази й навіть деякі свідки?

Судовий розгляд справи по суті має нарешті початися 14 березня.