Вибори в Києві як тест для об’єднаної опозиції

Напередодні парламентських виборів українська опозиція може отримати хорошу нагоду продемонструвати виборцям свої м’язи.

Йдеться про вибори Київського міського голови – на території, де Партія регіонів традиційно перебувала в меншості, де наразі місцеві мешканці більше симпатизують опозиції, ніж владі.

В таких умовах результати цих виборів матимуть не лише реальні політичні наслідки, але й послужать психологічним сигналом для мобілізації усіх опонентів чинної влади. Більш прогнозована перемога опозиції на виборах мера Києва нагадає вітчизняному виборцю просту річ: владу можна перемагати, навіть у самому серці країни. В подальшому це може вплинути на результати виборів до ВР.

Разом з тим із столичними виборами існує кілька нез’ясованих моментів. По-перше, наразі невідома остаточна дата дня голосування. По-друге, не до кінця зрозумілий формат участі у цих виборах об’єднаної опозиції. Також дискусійною залишається проблема визначення повноважень міського голови, якого останні законодавчі зміни перетворили із столичного градоначальника на «англійську королеву».

Відповіді на ці питання визначать майбутні результати виборів у столиці. Тож поки Банкова у роздумах, коротко опишемо нинішній стан справ.


Термін повноважень чинного мера Києва Л.Черновецького закінчується 15 травня 2012 року. Після цього об’єктивно мали б відбутися вибори нового міського голови. Але Верховна Рада вирішила з цим трохи почекати. Насправді депутатам не привикати – в нас вибори призначаються не тоді, коли цього вимагає закон, а коли у країні підходяща політична погода.

Ця погода навіяла технологам Банкової ідею-фікс – провести вибори мера Києва влітку, коли думаючий електорат і молодь переважно знаходиться за межами міста, зате підгодовані за кілька місяців бабці чемно чекають дня голосування. Окрім цього, розрахунок робиться на політичні дивіденди від проведення Євро-2012. За задумом, такі стартові умови повинні полегшити завдання кандидату від влади та ускладнити життя опозиції.

Якщо виходити із вимог ЗУ «Про вибори депутатів місцевих рад», то п. 2 ст. 14 говорить, що чергові вибори депутатів, сільських, селищних, міських голів проводяться одночасно на всій території України. Оскільки на останніх місцевих виборах для Києва зробили виключення, залишається спірним питання, якими повинні бути вибори міського голови – черговими чи позачерговими.

Проте той же закон, зокрема п. 1 ст. 15 каже, що як чергові, так і позачергові місцеві вибори призначаються не пізніше, ніж за 60 днів до дня голосування, а виборча кампанія розпочинається за 50 днів до дня виборів.

Цього тижня Верховна Рада навряд чи затвердить дату виборів у Києві. Наступний пленарний тиждень триватиме в парламенті з 15 по 25 травня, тобто якщо в цей період буде проголосована постанова про вибори столичного голови, вони можуть відбутися в другій половині липня – початку серпня цього року. Наразі такий варіант розвитку подій виглядає найбільш ймовірним.

Опозиція, в свою чергу, наполягає на проведенні столичних виборів разом із парламентськими, тобто 28 жовтня 2012 року. Відповідний проект Постанови ВР «Про призначення чергових виборів Київського міського голови та позачергових виборів депутатів Київської міськради» зареєстрував народний депутат від БЮТ-Батьківщини В.Яворівський. З точки зору економії бюджетних коштів це було б логічно.

Але, як відомо, демократія коштує дорого, про що однозначно натякнув голова фракції Партії регіонів у ВР О.Єфремов. Мовляв, парламентська більшість не вважає за доцільне суміщати місцеві вибори у Києві із виборами до ВР.

Більше того, проект Постанови від опозиції передбачає проведення виборів не тільки мера Києва, але й депутатів Київради. Згідно з українським законодавством їх мають обирати у 2012 році. З позиції тієї ж політичної доцільності владі невигідно на рік раніше розганяти більш-менш керовану більшість у Київраді. Тож це слугує ще одним аргументом проти одночасного проведення виборів народних депутатів і столичного мера.

В політичному середовищі також побутує думка про те, що влада може взагалі відмовитися від цьогорічного проведення виборів у Києві, а призначити їх у 2013 році одночасно з виборами депутатів Київради. Такий варіант можливий у тому разі, якщо на Банковій таки зрозуміють, що різноманітні технологічні штучки не дадуть бажаного електорального ефекту їхньому кандидату. А за умов об’єднання опозиції та висунення спільного кандидата невпевненість влади істотно зросте.


Лідер партії «УДАР» В.Кличко на сьогодні залишається єдиним політиком, хто здатний скласти конкуренцію владному кандидату О.Попову. Зрозуміло, що Кличко вже давно виріс до політика загальнонаціонального масштабу. Але маючи у столиці найвищий політичний рейтинг, він зобов’язаний висувати свою кандидатуру на виборах мера Києва. Це було б відповідально як перед столичною громадою, так і перед партнерами по опозиції.

На днях лідери об’єднаної опозиції заявили, що готові підтримати В.Кличка на виборах київського міського голови. Разом з тим і Яценюк, і Турчинов кожного разу уточнюють, що для цього партія «УДАР» повинна приєднатися до об’єднаної опозиції.

Підтримка на виборах в обмін на вступ до Комітету опору диктатурі (КОД) є відкритим шантажем і маніпуляцією суспільною свідомістю. Мовляв, КОД – справжня опозиція, а всі решту – проекти Банкової. Цю хибну логіку намагаються вкласти у голову протестного виборця.

Кличко запропонував опозиційним силам цілком цивілізований формат співпраці на виборах: узгоджуємо і висуваємо єдиних кандидатів-мажоритарників, а по партійних списках йдемо окремо, щоб потім у парламенті об’єднати свої фракції в опозиційну більшість. Такої ж логіки дотримується ВО «Свобода». І це – ефективна стратегія.

Насправді лідери Батьківщини і Фронту Змін не мають у Києві запасного кандидата. Давайте на хвилинку припустимо, що Кличко відмовився від участі у виборах мера Києва. Кого тоді опозиція висуне кандидатом?

Пошматований на різні групи впливу столичний БЮТ не має власного рейтингового кандидата. Фронт Змін теж. Що далі – Олександра Кужель? Якось несерйозно. Нинішній голова КМДА тоді не відчує конкуренції і легко переможе на виборах. Микола Катеринчук? Знову сумніви. А стосовно Ляшка взагалі складається враження, що на столичних виборах той влаштувався на роботу у влади технічним кандидатом.

Об’єднана опозиція зобов’язана підтримати кандидатуру В.Кличка за будь-яких обставин. Для неї це стане тестом на здатність домовлятися задля підтримки найбільш рейтингового кандидата на виборах.


У 2010 році після внесення змін до ЗУ «Про столицю України – місто-герой Київ» були розмежовані посади і повноваження мера Києва і керівника КМДА. Де-факто і де-юре столицею став керувати призначений президентом голова міської адміністрації О.Попов, а чинного міського голову Л.Черновецького було відправлено у політичну «відпустку».

Новообраний мер Києва теж матиме лише номінальну владу. Тож виникає логічне запитання: для чого владі боротися за посаду міського голови, який фактично нічого не вирішує? Насправді вирішує, але для цього йому потрібна підтримка депутатів Київради.

Поки нинішній голова КМДА опирається на більшість у Київраді. Але вже у 2013 році ситуація може змінитися – після виборів у міськраду зайдуть нові політичні сили, переважно опозиційні. А в поєднанні із опозиційним міським головою Партія регіонів може втратити вплив у столиці.

Із розмов на цю тему із членами Комітету ВР з питань держбудівництва та місцевого самоврядування стало зрозуміло, що питання зміни закону «Про столицю» і суміщення посад мера Києва і голови КМДА сьогодні на порядку денному не стоїть. Все буде залежати від результатів майбутніх виборів: якщо переможе ставленик ПР О.Попов, старі повноваження меру повернуть, якщо виграє представник опозиції – закон змінювати не будуть.

У цій ситуації об’єднана опозиція повинна не тільки заявами підтримати реального кандидата на виборах у Києві, але й публічно пообіцяти, що разом ініціюватимуть внесення змін до закону «Про столицю» і повернуть повноваження новообраному меру Києва. Якщо навіть не зараз, то вже в новому скликанні Верховної Ради.

Окрім цього, слід хоча б спробувати внести на розгляд депутатів законопроект про вибори міських голів у два тури (насамперед для великих міст). Зрештою, необхідно зробити усе можливе, аби повернути Києву місцеве самоврядування, а киянам – легітимного мера.


Сьогодні соціологія вказує на те, що цілком можливо восени 2012 повториться ситуація парламентських виборів 2002 року, коли опозиція перемогла по партійним спискам, але програла на більшості мажоритарних округів. В результаті у ВР була сформована провладна більшість.

Принцип висунення та підтримки єдиних кандидатів-мажоритарників від опозиції фактично аналогічний висуненню єдиного опозиційного кандидата на виборах мера Києва.

Від того, як на місцевих виборах спрацюються опозиційні сили – інформаційно, організаційно, ресурсно і технологічно – залежатиме їх подальший успіх і кінцевий результат по кількості виграних мажоритарних округів. Адже саме мажоритарна складова майбутніх парламентських виборів залишається найбільш слабким місцем опозиції.

Першоджерело: http://kyiv.pravda.com.ua/columns/4f9804de57743/