Любіть Україну в собі, а не себе ... в парламенті. Спільна програма

Програма не догма, а керівництво до дії

У попередньому дописі я зазначав, що програма об'єднаної опозиції має містити лише ті пункти, які поділяють усі члени команди. Це убезпечить від внутрішніх конфліктів та взаємного поборювання як під час виборчої кампанії, так і в процесі роботи в парламенті. У той же час вона має бути сприйнята широкими верствами населення, без підтримки якого будь-яка програма приречена на провал. Відтак, вона має базуватись на тих головних, першочергових задачах новообраного парламенту, які відповідають інтересам суспільства і не викликають суперечностей між членами об’єднаної опозиції.

Отже, задачі новообраної Верховної Ради.

Говорити про програми соціально-економічного розвитку, підвищення добробуту, гармонізацію суспільних відносин і т.ін. в умовах диктатури та прогресуючого тоталітаризму – це порожнє прожектерство, маніловщина, повітряні замки. Головна задача, яку має вирішити новообрана Верховна Рада, це усунення диктатури, створення запобіжників проти можливих рецидивів узурпації влади, реформа політичної системи, реорганізація правоохоронних органів,. Саме на цій основі має будуватись єдина програма об’єднаної опозиції.

Найпершим рішенням Верховної Ради має бути призначення всеукраїнського референдуму про дострокове припинення повноважень Президента України. Слід притягнути до відповідальності осіб, причетних до конституційного перевороту та узурпації влади, ухвалити закон про люстрацію посадовців чинного режиму, функціонерів Партії регіонів та її сателітів.

Досвід двох останніх років показав, що Україна не має жодних запобіжників проти узурпації влади. Тому до Конституції слід внести зміни/поправки, які містили б наступне:
- визначення узурпації влади як одного з найтяжчих державних злочинів;
- вичерпний перелік ознак узурпації влади;
- кримінальну відповідальність осіб, причетних до скоєння цього злочину;
- право і обов’язок громадян усунути узурпаторів від влади у будь-який спосіб включно з силовим;
- перелік органічних (конституційних) законів, зміни, поправки та доповнення до яких мають пройти ту ж саму процедуру, що й зміни до Конституції.

Реформа політичної системи:
1.    Внесення поправок до Конституції, які б наповнили реальним змістом статті про права і свободи громадян, містили механізми їх реалізації, а також відповідальність посадових осіб за їх порушення.
2.    Внесення змін до Закону про референдуми, які містили б права громадян на безпосереднє управління державою. Громадяни мають отримати право шляхом референдуму відправляти у відставку Президента, Верховну Раду, місцеві ради, міських голів тощо.
3.    Ухвалення виборчого кодексу, який має передбачати:
-    вибори до Верховної та місцевих рад за пропорційною системою з відкритими списками, коли місце кандидата визначається за результатами голосування;
-    встановлення межі явки виборців, нижче якої вибори вважаються такими, що не відбулися;
-    відновлення права громадян не підтримувати жодну з політичних партій. При підведенні підсумків голосування голоси "проти всіх" повинні мати таку ж юридичну силу, як і голоси "за";
-    виборчий кодекс має отримати статус органічного (конституційного).

В Україні не існує навіть декоративно незалежної судової гілки влади. Якщо Президент та Верховна Рада обираються всенародним голосуванням, то жодна ланка судової системи не обирається безпосередньо народом.
Судді призначаються Президентом та Верховною Радою, тобто владою. Вища рада юстиції, покликана здійснювати нагляд за діяльністю суддів, також формується владою. За таких умов неупереджене, справедливе, незалежне правосуддя неможливе за визначенням. Судді є слухняними маріонетками влади.
Тому говорити про реформу судової гілки влади не випадає, неможливо реформувати те, чого не існує. На порядку денному питання про створення принципово нової судової системи, базові ланки якої обирались би безпосередньо народом, і які тим же народом могли бути відставлені.

Правоохоронні органи (міліція та прокуратура) є правоохоронними лише за назвою. Фактично це каральний інструмент влади, вирощений на традиціях ВЧК-ОГПУ-НКВД, який дістався у спадок від СРСР практично у первісному вигляді.
Головна функція цих установ полягає не в охороні прав громадян, а у придушенні будь-яких спроб відстояти ці права. Катування та навіть вбивства в міліцейських відділках, застосування кийків та сльозоточивого газу проти мирних демонстрантів стали звичним явищем.
Тому говорити про їх реформування також недоречно, вони потребують кардинальної реорганізації на принципово інших засадах.
                                                           ***
Це лише невеликий перелік пунктів спільної програми, яку позитивно сприйняло б суспільство і щодо яких у опозиційних партій не може бути розбіжностей. Приймаючи її, жодна з партій не відмовляється від своєї програми та ідеологічних засад, вони лише відтерміновують їх реалізацію до того часу, коли буде виконана спільна програма і країна стане на шлях демократії.

Результатом реалізації такої програми буде усунення можливості рецидиву узурпації влади та залучення суспільства до управління державою. Після чого Верховна Рада має саморозпуститися і призначити дострокові парламентські вибори, оскільки через розбіжності в соціально-економічних, ідеологічних та гуманітарних питаннях подальша плідна праця у складі єдиної команди стає проблематичною. Колишні союзники йдуть на вибори зі своїми програмами і в умовах справжньої демократії змагаються за голоси виборців.