Залізна завіса. Remake (Частина 2)

В цій історії імена героям будуть дані не відпочатку, а наостанок.

В зв’язку з поспіхом я забув в її квартирі свої зошити, в одному з яких вона знайшла ненароком залишену мною залікову книжку, звідки прочитала, що я насправді і не мав здавати економіку, що я навчаюся на іншому факультеті, де вчасно здав всі екзамени.  Вона миттю кинулася до брудної кімнати, яку я знімав востаннє разом із студентами з Грузії. Та мене вже не було. Вона сіла в свій «Мерседес» й поїхала до мене в Бердянськ Запорізької області. В сутінках вона під’їхала до мого дому. Він знаходився, на березі Азовського моря, двері були відчинені, поряд з будинком стояв великий білий бик, прив’язаний до палі, що стирчала із землі, а на палю була одягнута буханка свіжого хліба. На ліжку, спиною до вікна лежала молода оголена особа з довгим волоссям і тілом, опаленим сонцем, прикрита подертим солдатським одеялом. Коли дівчина на ліжку повернулась, гостя помітила, що в ліжку не жінка. Там лежав я, жуючи свої вуса, просякнуті медом - то була моя вечеря. Я запросив її. Вона отримала на вечерю чорний хліб, огірок, чарку органічного самогону, цибулину і дві скибки сала: одну для себе, іншу - для своєї відбитої у дзеркалі душі. Опісля вона підійшла до ікони й спитала мене, що це таке. - Телевізор, -відповів я. – Або ж, іншими словами, вікно в той світ, де користуються математикою, котра відрізняється від твоєї. Як це? Зовсім просто: механізми, літаки, автівки, торгові схеми, створені на основі твоїх квантитативних математичних розрахунків, опираються на три елементи, що їх ніяк не можна обчислити. Я не скажу тобі їх, скоро ти сама зрозумієш.

 Вона зачаровано дивилася на білого бика, на що почула від мене: У мене теж є  «Мерседес», он він, відтюнінгований українською природою, дивиться на тебе...

 Вона згодилась прокататися на ньому смужкою бегега. Ми сиділи на спині бика, який бік двома ногами у воді, двома -  піску. Коли я почав її роздягати, вона спочатку здивувалася, її речі одна за одною падали у бурхливе море, хвилі відносили їх далеко-далеко. Згодом вона їхала вже верхом не на бику, а на мені. Бик під нами робив те, що мали б робити ми, і вона перестала відрізняти, хто приносить їй більшу насолоду - я чи він. З часом вона усвідомила, що білий бик біжить безпосередньо в море, де хвилі роз’єднають мене і її.

 Згодом вона здогадалася, чому я ледве не щодня приходив до неї займатися огидною для мене економікою. Мені, бідному й нещасному, був потрібен хоч якийсь харч у чужому середовищі. Мене звали Україна, її ім’я - Європа.

 Андрій Лозовий,

Заступник лідера Радикальної партії Олега Ляшка