Міф у ЗМІ

Функцію міфів у сучасному світі виконують романи. А у рамках українського суспільства – це серіали та теленовели. На які міфи спираються сучасні серіали.

Міф має соціальну функцію. Він служить прикладом соціального порядку і звичної поведінки. Суспільство повинно мати певний набір правил поведінки, щоб утримати від мутації свою буденність. Однією з основних особливостей міфу є те, що він не розповідає про чужі людині події, міф розповідає про події, в яких людина задіяна найактивнішим способом.

Міфологія в першу чергу діє на молодь. Вона служить таким собі зразком для наслідування.

ЗМІ виконує функцію міфологічної та художньої комунікації, яка сьогодні є дуже розповсюдженою.

Функцію міфів у сучасному світі виконують романи. А у рамках українського суспільства – це серіали та теленовели. Серіал взагалі – ідеальне, у зв’язку з форматом (циклічність, щоденність, повторюваність) середовище для насадження повчальних методик. Для такого типу продукту дуже важливою є ситуація єднання реципієнтів. Для будь-якого суспільства відчуття єдності є необхідним від природи. Об’єднуючу функцію грає не тільки спільний перегляд, але і також можливість подальшого обговорення його.

Окрім безпосередньо проблеми, серіал подає й способи її вирішення. Таким чином, велика аудиторія отримує відповіді на ті питання, з якими кожна окрема людина зустрічається у своєму повсякденні.

Успіх кіно (або теле)– твору в аудиторії дуже тісно пов'язаний з міфологічним шаром твору. «Сильні» жанри - трилер, фантастика, вестерн - завжди спираються на «сильні» міфи. Взаємозв'язок незвичайних, але «справжніх» подій - один з основоположних архетипів казки, легенди, - має дуже велике значення для масової популярності медіа текстів.

Я спробувала довести, що серіали в своїй основі також використовують міфи.

Для цього обрала 2 різні за типом види серіалів: теленовелу та ситком.

На відміну від багатьох телесеріалів, де кожна серія являє собою відносно самостійне за сюжетом і персонажам дійство, в теленовелі на всій її тривалості розвивається один головний сюжет, в який вплітаються історії другорядних персонажів.

Теленовели - не тільки розвага і бізнес, це ще вчитель і поводир. У Латинській Америці, де народився цей жанр, ніхто не намагається заперечити істину: суспільство більше розмірковує про себе по теленовелам, ніж за випусками новин.

Ситком -  це комедійний серіал, в якому є постійні персонажі, поєднані спільною історією, місцем дії та завершений сюжет у кожній окремій серії.

Традиційно в ситкомах серії мають дуже слабкий зв'язок між собою. Персонажі практично не змінюються протягом всього серіалу. Багато ситкомів мають яскраво виражену соціальну спрямованість. Громадський аспект сімейних ситкомів полягає в тому, що рано чи пізно в родині має з'явитися дитина. Можна сказати, що це також спроба навчати глядача певним цінностям.

На прикладі серіалу «Дикий ангел», вдалось з’ясувати сенс міфу про Попелюшку. Як і багато інших казкових персонажів, Попелюшка представляє «міфему» (міф, сконцентрований в імені і несе важливу інформацію про першооснови життя в символічній формі) і в цій якості дуже плідний в сучасній культурі. «Міф Попелюшки» (як можливість перетворитися з замазури в королеву) лежить в основі масової культури ХХ століття (кіно, телебачення, література).

У чарівній казці активно розробляється сімейна тема. Весілля для чарівної казки стає символом компенсації соціально знедоленого героя. Взагалі, тема шлюбу та сім’ї є дуже важливою. Вона підіймалась та пропагувалася ще у міфах Древньої Греції, висвітлюється і зараз, напевно, буде модною і в майбутньому. Адже кожна окрема родина є фундаментом усього соціуму. Родинні цінності є вічними. Тож, саме ці питання і лежать в основі задуму як Попелюшки, так і Дикого ангелу.

Фактично мелодрама не має особливого стосунку до реального життя, часто її дії занадто гіперболізовані, однак послідовне і принципове використання архетипових (вічних) колізій і сюжетів, в даному випадку – архетип Попелюшки, дозволяє глядачеві уособлювати себе з героєм; причому не стільки себе справжнього, скільки себе вигаданого, ідеального, репрезентованого в мріях і мареннях. Власне кажучи, «Дикий ангел» - це казка для дорослих, потрапляючи в яку, звичайний глядач уособлює себе з головними героями, стає заручником усіх їх переживань.

Враховуючи те, що міфологема має наповнюватись власним досвідом, можна говорити про наповнення її національною інформацією, яка водночас сприяє і національному відродженню.

Міфопоетична творчість сформувала та структурувала систему цінностей. Вона змоделювала епічний світ як сукупність образів народу та утворила певні хронотопічні рамки існування й української нації.

Я обрала повість «Кайдашева сім’я» І. Нечуй-Левицького як ідеальну модель міфопоетичної творчості, як матрицю суто українських характерів.

Основний конфлікт повісті — соціальний. Перед читачем проходять епізоди постійних сварок у сім'ї та короткочасних примирень, які знову швидко перериваються загостренням суперечностей навколо відстоювання своїх «прав». Отже, можна припустити, що створена Нечуєм-Левицьким система образів є певним чином універсальною і типовою, а тому ми застосували її під час аналізу міфопетичних складових тексту серіалу «Свати».

«Кайдашева сім’я» малює такі збірні образи: Хазяїн, Господиня, Ворог, Сусідка, Жертва. В телесеріалі «Свати» нам вдалося знайти відображення таких самих форм. Окрім того, як і закладено в повчальних функціях серіалів, «Свати» подають формулу таких стосунків: батьки і діти; свати, сусіди, зовнішні вороги.

Інколи Валентина приміряє на себе роль Кайдашихи (господині), інколи Ольга. Іван і Юрій – як Кайдаш і Лаврін – хазяйва, Мітяй – це ворог, як Карпо, а Лариска та Любов Георгіївна – сусідки, як Мотря. Основні конфлікти в «Сватах», як і в «Кайдашевій сім’ї», відбуваються між жінками: Валентиною та Ольгою тут, а у Кайдашів – Марусею, Мотрею та Меланкою.

Можна сказати, що саме такі образи є міфологічними та існують в культурі України з споконвічних часів. Серіал «Свати», подаючи такі типи, також дає приклади вирішення побутових негараздів, шляхи виходу зі скрутних становищ, розв’язання сварок між родичами та сусідами.  Ми побачили суто українську модель буття.

Це значить, що творцям телесеріалу «Свати» вдалося відобразити міфопоетичну сутність українського народу.

Проаналізувавши різні за жанром види серіалів, можна сказати, що кожен з них спирається на міфологічну основу, та кожен з них несе в собі повчальну функцію.

P.S. Це було моєю доповіддю під час захисту дипломної роботи на тему МІФОПОЕТИЧНА СКЛАДОВА СЕРІАЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ.