Програма партії «Удар» -> Преамбула

Читаємо разом

Вважаю партію та її лідера Віталія Клічка безумовним лідером серед нових облич сучасної України. Саме тому почитав програму партії. Хочу поділитися думками з цього приводу з найбільш прогресивною частиною нашого суспільства, яка представлена саме тут. Преамбула ( http://klichko.org/ua/about/programma/preambula) досить велика за обсягом, тому буду намагатися передати суть декількох фраз одною. 

 Пропонується «якісно новий тип відносин між державою та громадянином» . Головним стає громадянин, держава його обслуговує для максимальної самореалізації кожної особистості. Що за цим - якщо уявити собі, що держава - це організм людини, а кожна людина - це клітина цього організму, то організм має працювати на клітину. Це принцип ракової клітини, яка виростає до величезних розмірів і вбиває організм. Тобто є питання… Свого часу загинула Візантія, її мешканці взагалі перестали підтримувати державу, їх легко завоювали. Цей лозунг для популістів, та навряд чи так мають думати державні мужі.

Далі Цінності нового суспільства.

* Повага до СВОБОДИ ЛЮДИНИ, верховенство її прав, потреб та інтересів.

Якщо раніше була одна крайність – держава – все, людина – гвинтик, то тепер в діаметральну протилежність, інший край. Але життя нас вчить, що завжди потрібно шукати золоту середину. Саме там – гармонія.

* ЄДНІСТЬ КРАЇНИ. Обома руками «за». Тільки перше (СВОБОДА…) фактично виключає друге. Але далі знаходимо золоті слова – «здатності об’єднуватися заради спільних інтересів… готовність поступатися особистим заради певних суспільних благ». Це вже верховенство спільного! Це вже діалектика, золота середина! Тоді навіщо було заперечувати це попереднім пасажем?

* ІНТЕГРОВАНІСТЬ у сучасний розвинений світ. Фраза супер. А якщо я не хочу інтегруватися  з геями та проститутками? Та й чи нам в одну сторону з екстремістами з мусульманського світу? Виходить, що це лише набір фраз, не більше.

З цих трьох заповідей тільки друга не викликає спротиву. Читаємо далі…

Без делегування широких повноважень місцевим громадам вихід України на новий рівень розвитку неможливий.  Що ж, а давайте до того, як ми з вами об’єднаємо країну й виростимо нову людину - делегуємо широкі повноваження. Що залишиться від України? Князівства?

Держава повинна виступати лише в якості нейтрального арбітра. Це як в кота Леопольда – Ребята, давайте жить дружно! Та це не смішно, на жаль…Це ж ми вибираємо шлях, яким підемо далі. А далі…

Пріорітет 1. Тут відстоюють пропорційні вибори з відкритими списками. Тільки питання, чи дійсно Результатом здійснення цих кроків стане зростання суспільної довіри до влади.

Пріорітет 2: Розширення повноважень місцевих громад. Далі прощай єдність, бо фінансування  єдиної для всіх країни не передбачається.

Пріоритет ІІІ: Економіка рівних можливостей.  Тут для мене незрозуміло, що малось на увазі під принципом «мовчазної згоди».

Пріоритет ІV: Верховенство права для захисту суспільних інтересів. Тут оновлення суддів і т.п. Все здорово, тільки що саме зупинить прокурора, який на пустій дорозі збив людину своєю машиною? Що заставить його зупинитися, надати допомогу потерпілому, викликати швидку? Дисциплінарна комісія? Набір гасел…

Пріоритет V: Створення можливостей для гідного життя та розвитку усіх суспільних груп

«Ми переконані, що обмеження державного втручання у суспільне життя не повинно призвести до скорочення державних зобов’язань перед малозабезпеченими громадянами…» Чекайте, панове. Держава тепер лише нейтральний арбітр, а Ви до неї по гроші… А в неї вже ніхто нічого не вкладає. Sorry, але кожна клітинка сама за себе (див. Пріорітет 2).

Від успіху людини - до успіху країни! Це Happy End від реалізації пріоритетів.

Особисті висновки: Політика – це стратегія і тактика одночасно. Це бачення через роки, і прокладання шляху до мети в конкретних умовах. Для того, щоби правильно проїхати на машині по дорозі, треба знати та виконувати вимоги правил дорожнього руху. Щоби вести за собою людей, треба уявляти собі, для чого людина з’явилася на цьому світі, яка мета нашого перебування на цій землі. Тут просто необхідне знання релігії. Під релігією я розумію об’єктивні закони Всесвіту, які стосуються в тому числі людей, суспільних груп, держав тощо, їх відносин між собою та з Творцем Всесвіту. В прочитаному відчувається лише атеїзм, ідеалізм, популізм. Не знаю, хто писав цю програму, тому що сам Віталій Клічко створює приємне враження людини з доброю душею, людини, яка внутрішньо притримується та виконує закони любові, братерства, єдності з оточуючим світом.

Тому знову виходить, що партія «УДАР» буде триматися на особистості лідера, а вся програма – це лише атрибут, судячи з преамбули (далі і читати немає сенсу). Що сказав та зумів проконтролювати лідер – то й буде. Якщо програма не зміниться, не наповниться реальним змістом – чекати прориву крізь терни до зірок не варто. На жаль.