Дорогі краяни! Сьогодні ми з Вами зібралися тут, в цьому чудовому місці, щоби поговорити про головне. Ні, не про гроші. І навіть не про великі гроші. Ми зібралися тут, щоби поговорити про те, що відчуває кожен з Вас, що коїться в душі кожного українця.
Світ змінюється повсякчас. Кожен день несе якісь свої несподіванки, приємні й не дуже зустрічі, несе свої подарунки, свої втрати. Це розмаїття життя. Часто здається, що всім керує сліпий випадок, і як часто ми зовсім не готові до того, що нам дарує доля, наше серце стискаючи біллю й розпачем… Ми ображаємось, обурення скручує нашу душу, і ми знаходимо винних в тій чи іншій ситуації, чи не бачимо їх.
Щоби хоч якось зорієнтуватися в цьому світі, ми починаємо шукати відповіді на питання, як та для чого варто жити, в церкві, в книжках, в інтернеті. Шукаємо, та часто не знаходимо того вчення, тієї точки зору, з якої було б зрозумілим, чому відбувається так чи інакше. Чому одні щасливі, багаті та здорові, а інші ні. Чому одні країни стрімко розвиваються, а інші деградують з космічною швидкістю. Між тим, кожен з нас відчуває, що все відбувається згідно якихось певних законів, інакше всі ми були б приблизно однаковими,з невеликими варіаціями. Без моделі, як влаштований світ, які його справжні закони, що керує вчинками та думками людей, розвиток суспільства та кожної людини неможливий.
Закони Всесвіту, що керують кожною людиною, її думками та вчинками, плином її життя, та керують життям спільнот, держав, об’єднань, логічно було б назвати законами релігії. А конкретні вчення про ці закони в інтерпретації людей, об’єднання людей з однаковими переконаннями назвати релігійними течіями. Люди розвиваються, все більше дізнаються про всесвіт, тому одні релігійні течії змінюються іншими. Це як діти ідуть в перший, потім в другій клас, і так далі з піснею по життю. Ми з Вами живемо в такий час, коли старі вчення вже не в змозі пояснити, що відбувається навколо. Та й наші вимоги до них збільшуються. Нам цікаво не тільки як правильно треба робити, а й чому? І що нам буде за невиконання… А це вже в змозі дати тільки поєднання релігійного й наукового підходів. Мабуть, тільки такому поєднанню зможуть підкоритися наші душі. На наше щастя, вчення з таким підходом вже з’явилися, і кожен їх може віднайти в нетрях інтернету чи на полицях книжкових магазинів. Давайте й ми з Вами поглянемо на наше життя з цієї новітньої, а може й старої забутої, точки зору.
Одним з головних завдань любої релігійної течії є створення певних пріоритетів в душі людини. Правильно сформовані пріоритети є запорукою правильних дій та вчинків. Правильних з точки зору об’єктивних законів Всесвіту. Бог створив цей світ, людей у ньому, і всім, що має людина, вона забов’язана Творцю. І тим, що існує Україна, також. Пам’ятаєте Ющенка часів революції? Свої промови він закінчував словами «Слава Україні, і слава Господу Богу!». Ви не повірите, але Бог стоїть на другому місці, після України. Це не просто так побудоване речення. Це є система пріоритетів в дії. І ось ми маємо таку Україну, що пишатися нею важко. Ще приклад. Юлію Тимошенко якось запитали, які головні закони Божі. Вона відповіла, що головним є любов до ближнього. Любов до Бога як головне в цьому світі для неї не було на часі. І ось ця жінка кинута ближніми за грати, і вчиться там любити понад усе Творця.
Зараз такий час, що незнання законів стає просто небезпечним для життя та здоров’я. В першу чергу законів Всесвіту. Скажіть, чи знаєте Ви хоч когось, хто насмілився б покритикувати деякі моменти творчості Т.Г. Шевченка? Між тим ця постать є знаковою для України. Без перебільшення, Шевченко був і є духовним лідером нації, і нам його не оминути в цій непростій розмові. Його «Заповіт» читається, декламується, їм пишаються й зачитуються дітлахи й дорослі. Художня література, та й мистецтво взагалі вчить нас поведінці, показуючи систему пріоритетів душі людини, його відношення до життя, і як це позначається на долі людини. Яка ж основна ідея твору? Автор, як і ми з Вами, мріє бачити щасливу й заможну Україну. Але, поки не почнуть, стікаючи кров’ю, гинути її вороги, автор відрікається від Бога, не хоче його знати. Не смирення, не бажання знайти відповідь, чому відбувається саме так, а не інакше, яким чином треба вдосконалити свою душу, щоб і тіло не так страждало. Тільки пошук ворогів й відречення. І такому світоглядові ми даємо зелене світло в наші душі, тоді чого ж ми хочемо?
Політики на ток-шоу ведуть себе так само. Ще трохи, і кров потече, стільки ненависті у перших облич держави. Смію припустити, що релігія у них асоціюється з обрядами, традиціями, і аж ніяк з законами, які працюють кожної миті та які хто-хто, а політики просто забов’язані знати й розбиратися в тонкощах. Хоча би для того, щоби політика не асоціювалася з брудом, а була синонімом стратегічного світогляду.
Соціальна реклама переповнена проханнями про допомогу хворим діткам. Хто з нас задумався, чому молоде покоління таке слабке? Чому ніхто не хоче сказати, що душі дітей переповнені ненависті, вони не в змозі з любов’ю сприйняти будь-яке приниження чи образу, тому хворіє їх тіло. І вже скільки випадків було, що батьки починають передивлятися минуле, проходячи травмуючи ситуації з любов’ю до Бога, і діти виздоровлюють. А так ніяких грошей не вистарчить, а гроші ці ой не малі!
Ми можемо займатися пошуком ворогів, казати «ось приймемо нову конституцію, і заживемо», але ситуація значно складніша, і одночасно значно простіша. Ми маємо змінитися самі, і тоді світ навколо зміниться. Можна чекати нового лідера, який прийде й все за нас зробить. Але… Вчитель прийде тоді, коли учні готові. Чомусь мені завжди здавалося, що саме Україна мала б народити нові ідеї, перехворіти сама й повести у майбутнє народи. Не бігати жебрачкою по допомогу, а самій стати державою-лідером. Всі передумови для того є. Слава Богові, слава Україні!