Дніпропетровська організація НСЖУ привітала своїх членів з днем журналИза

Заповзяті кати і гвалтівники свободи слова з посвідченнями членів НСЖУ отримали з нагоди Дня журналіста професійні нагороди

Нещодавно обраний на обласній конференції Дніпропетовської організації НСЖУ головою Спілки головред газети облдержадміністрації "Вісті Придніпров'я" Олексій Ковальчук розіслав з нагоди Дня журналіста привітання «шановним колегам». Як член НСЖУ цей текст отримав і я.

Найбільше з набору присвячених професійному святу формальних фраз мені "сподобалася" ось ця:

"Ми пишаємося нашими колегами, які йдуть на заклик, допомагають у вирішенні проблем, загострюють увагу влади на тих кричущих моментах у житті людей, де необхідна активна участь державних структур області, міст, районів".

Пишаєтеся колегами, які «загострюють увагу влади»? А якщо ці «кричущі моменти у житті людей" створює сама влада, самі державні структури, причому дуже активно, по всій своїй вертикалі від самої гори, роблячи нестерпними умови для життя народу, тоді як? Журналістами, які пишуть про це, ви вже не пишаєтеся? Може, зараховуєте до категорії відщепенців?

Наведені цитати скоріше притаманні не журналісту-очільнику обласного осередку НСЖУ, а ставленику влади, який все бачить з точки зору не співробітника ЗМІ, а місцевої адміністрації і саме від неї та її мовою звертається до підлеглих йому працівників пера.

От взяти б для прикладу сьогоднішній випадок. Близько сотні журналістів в день професійного свята приїхали до президентської резиденції в Межигір’ї, аби вкотре нагадати Віктору Федоровичу про давню його обіцянку показати свої барські хороми, чия нечувана розкіш стала кричущим символом корупції і не сприймається інакше, ніж актом зухвалого самовозвеличення над злиднями пересічних українців.

Аби не допустити скупчення представників ЗМІ біля "стратегічного» об’єкту голова сільради Нових Петрівців Радіон Старенький терміново подав позов до суду. Той спеціально, аби заборонити захід в екстреному порядку за отриманою командою зібрався вночі.

Наступного дня біля височенного паркану царських палат журналістів зустрічав спецпідрозділ «Беркут». То що, журналісти привернули увагу влади? Вочевидь так. А їй від цього «кричущого моменту в житті людей» хоч десь засвербіло? Чи збирається вона вирішувати проблему? Відповіді зрозумілі.     

А напередодні голова правління ДОО НСЖУ нагородив золотою медаллю журналістики заповзятого ґвалтівника вільного слова, гендиректора Дніпропетровської державної телерадіокомпанії, депутата облради від Партії регіонів Валентина Чанглі.

З  приходом новго керівництва на ДОДТРК її ефір втратив всі, бодай найменші ознаки політичного плюралізму. Телерадіокомпанія перетворилася на рупор правлячої Партії регіонів та її ідеологічних побратимів. Інформаційне наповнення Дніпропетровського Державного каналу стало нестерпно сервільним, кондовим, совковим. Негативні зміни, які відбулися, викликають асоціації з подорожжю на машині часу в добу СРСР до перебудови, тільки замість керівної КПСС тепер ПР.

Цинічний акт віншування душителя свободи слова стався в конференц-залі дніпропетровського Будинку профспілок під оплески переможців творчих конкурсів обласної спілки та її активу.

Нагороджуючи переможців конкурсів, голова правління ДОО НСЖУ, як належить вправному керівникові, і про себе не забув, вручивши собі в числі інших достойників почесний знак Національної Спілки.

До речі, здогадайтеся з першого разу, посилання на яке єдине видання міститься на реорганізованому сайті дніпропетровської обласної організації спілки? Звісно ж - «Вісті Придніпров'я». Більше там немає жодних лінків ЗМІ. Дуже «демократично», а головне - «скромно і зі смаком». В дусі часу.

На банері під логотипом «Вістей» зображений пес із газетою в пащі. Невідомо який зміст вкладали в цю картинку розробники, але вона сприймається не інакше як символом собачої вірності видання та його керівника місцевій адміністрації, готовності ставати на задні лапи та вилизувати чоботи господарю.