Як Україна "без голів" Англію вигравала.

89 хвилин крові й поту та нелюдських зусиль Української збірної та 1 хвилина везіння Англії

Матч почався цікавим та оригінальним складом української команди, як виявилося потім до того ж і креативним. Девіч на позиції Шевченка(що прогнозовано через травму форварда української збірної), Мілевський на позиції Вороніна(гру останнього всі бачили), Гармаш вийшов на позиції Назаренка, щоб підкріпити центр та посилити оборну, так як не відрізнявся нападницькими здібностями на відміну від Назаренка, Ракицький – центральний захисник.

З перших хвилин поєдинку було ясно, хто хазяїн поля в прямому та переносному значенні. Буквально відразу «захисний» Гармаш показав нам «атакуючого» Назаренка дальнім прострілом. Коноплянка зміщувався з лівого флангу в центр, заплутуючи захисників англійської збірної, просив допомоги Сєліна, та той боязко дивився в сторону воріт суперника та віддавав пас назад.  Ярмоленко садив англійських захисників на газон своїм неймовірним дриблінгом, та на жаль лише провалював атаки.

Проходили незвичні для Української збірної діагоналі на Гусєва. Мілевського було мало видно в першій половині поєдинку.  Українська збірна пресингу вала з усіх сил,  щоправда дала змогу пробити декілька кутових, налякати гольовим моментом Вейна Руні . Більшість часу вона ж стояла на своїй половині поля.

З першого тайму команда Блохіна вийшла лідером по грі, лідером усіх статистичних даних окрім кутових, кидалася в очі та радувала позиційна перевага Української збірної, контроль м’яча.

Після  перерви рідна команда вийшла освіжіла і здавалося готова забивати. Уже на 47 хвилині англійці заробили кутовий, після його невдалої подачі вони все ж залишили  м‘яч у себе розіграли, Джерард пройшовся по правому фланзі віддав пас у штрафний майданчик, де той знайшов голову Вейна Руні. Фатальний пропущений м’яч.

Та здається українська команда взагалі не розгубилася, куди поділася невпевненість Пятова, який потім таки врятував наші ворота у доситьгстрому моменті 67 хвилини.

І за подальші декілька хвилин було розіграно 4 кутових української збірної, які на жаль нічого не принесли.

І ось нарешті, на радість українських вболівальників проходить успішна атака нашої збірної, Сєлін виносить м’яч наперед, Мілевський приймає, віддає передачу Девічу уже в штрафний, Девіч перекидає голкіпера…іііі, м’яч виносить англійський захисник уже з-за лінії воріт. Суддя не реагує. Гола «немає». Яка гра…та якими б не були судді, гра продовжується і збірна знову окрилена розумінням того, що можна забивати йде в напад. Стадіон скандує: « Шева-Шева, Шева-Шева!!!».

І він таки має змогу вийти на поле, емоційний Олег Володимирович вирішує перебудувати гру 4-3-3-1, проводить ряд замін той же таки Шева виходить, міняючи Девіча, Бутко міняє Мілевського, стаючи в захист, сергій Назаренко міняє того ж таки Гармаша.

Україна продовжує грати повністю на половині суперників до кінця матчу, Коноплянка показує відмінну точність і прострілює на 73 хвилині, та Харт рятує свою збірну. Він ще намагається створити диво до кінця гри. Україна подає ряд кутових, та на жаль удача в цьому матчі була не на боці українців, так саме удача. Врізаються в пам’ять слова коментатора: « Сьогоднішній матч проходить повністю під диктовку української команди», та як бачимо не повністю.

Згадується півфінальний матч Барселона – Челсі, який дуже схожий цьому, де видно, хто Барселона, а хто Челсі. Англія так само простояла більшість часу в обороні, а українські атаки не принесли результату, матч де велику роль зіграла доля везіння – чудом непобачений і не зарахований гол.

Та я думаю жодному українцю не соромно за свою команду, вони показали відмінну гру, якої вболівальники не бачили вже давно, хай футбольна участь України завершається, та свято футболу в Україні продовжується, тож видовищного футболу всім вболівальникам.