Декілька слів на захист пана Кашшаї

Помилка судді чи зловмисний вчинок - незарахований гол у ворота збірної Англії пояснюють по-різному. А може, все не так, як нам хотілося б думати?

Велика частина українських болільників переконана, що незарахування голу у ворота Англії в матчі з Україною – не помилка арбітрів, а результат змови УЄФА (букмекерів, Євросоюзу, англійців, жидомасонів…) проти нас. Каюсь, я й сам попервах дотримувався такої ж думки, тим паче, повірити, що «одна-єдина помилка арбітрів на 1000 матчів» (П.-Л. Колліна) просто так припала саме на матч Україна-Англія і саме на гол Девича, було важко. Але теорія ймовірності тим і цікава, що допускає унікальні випадки: згадайте, якою мізерною була ймовірність влучання німецької авіабомби в єдиного на весь Ленінград слона, – але бомба в слона таки влучила.

Припустимо, що команда угорських арбітрів справді отримала перед матчем настанову тлумачити всі (або найвагоміші) двозначні моменти на користь англійців. Могло бути хіба що так, адже ніхто не міг знати наперед, що українці спроможуться на 63-й хвилині забити м’яч і що його буде забито саме в такий спосіб, з подальшим миттєвим вибиванням з боку Террі. Але ж! Угорський рефері & Сo. кілька разів упродовж цієї гри серйозно помилялися і – що важливо – в обидва боки. Принаймні двічі помилки на нашу користь могли істотно вплинути на результат матчу: в першому таймі не було зафіксовано явний офсайд, в якому опинився наш гравець (Мілевський, якщо не помиляюсь), і лише останній винен у тому, що в цьому епізоді жовто-сині не відкрили рахунок. А в таймі другому Хачериді ледь не стягнув футболку з Руні в нашому штрафному: якби Вейн був налаштований на падіння, а не на боротьбу до кінця, то він неодмінно заробив би тут чесне пенальті (і було б уже 2:0 на користь англійців!).

То чому ж суддя не скористався цими (або подібними їм) моментами, аби елегантно «засудити» Україну, а натомість, якщо вірити в теорію змови, «вкрав» гол, який – до речі – навряд чи щось вирішував у цій грі. Так, можливо, після зрівнення рахунку наші б надихнулися надією, пішли вперед і «порвали» б англійців. Однак перший тайм, за рахунку 0:0, погодьтеся, нічого такого не віщував. Фанатські коментарі про те, що українська збірна грала на рівних чи навіть переважала суперників (?!), навряд чи заслуговують на серйозне сприйняття. І чого б оце українці раптом «воскресли» б під кінець матчу? А якщо б навіть і відкрилося в них друге дихання, гості з Альбіону нізащо не допустили б другого голу в свої ворота. Що-що, а захист у них нормальний…

Словом, не треба шукати чорну кішку в темній кімнаті… Скоріш за все, була банальна помилка, human error, як сказав синьйор Колліна. Ми ж самі розгледіли гол лише на повторі, головний арбітр його поготів не бачив, а асистент міг просто не встигнути побачити все чітко за ті частки секунди. А сумніваючись, вирішив діяти за принципом «не зашкодь»: краще не зарахувати гол, ніж зарахувати. Врешті-решт, це ж не на останніх хвилинах діялося, наша збірна мала ще 27 хвилин (без доданих), щоб виправити ситуацію.