Голодування біля Українського дому – дорога в нікуди?..

Не збираюся лити воду на млин опозиції, але в даному випадку її лідери мають рацію. Голодування біля УД себе вичерпало...

На цьому компліменти опозиції закінчую. Їм не сподобається, але голодування може і повинне перерости в щось принципове вище за нинішніх опозиціонерів.

Будь-яка форма масового протесту повинна чітко визначати цілі, технології досягнення цих цілей і суб'єктів, через яких ці цілі можна було б реалізувати. І, в першу чергу, це стосується таких жорстких форм протесту, як голодування. Оскільки ціна тут в здоров'ї, а, можливо, і в житті людей.

У 90-ому році голодуючі студенти чітко поставили цілі і, більш того, добре розуміли суб'єктів (народно-демократична і прокравчуковськая частина у ВР на противагу масолівському меншості), які ці цілі і реалізували. Якби студенти в 90-ом зажадали негайного відділення України від СРСР – вони б нічього не добилися.

Нещодавне голодування Тимошенко мало чіткі і зрозумілі цілі – переведення її в госпітальний режим під спостереженням лікаря, якому вона довіряє. Якби Тимошенко ставила за мету вийти на свободу – результату б не було.

Голодування під Українським домом могло мати на меті блокування підписання Януковічем скандального закону про мови. Вийшло, що першим здався Литвин. Другою метою голодування могло стати і стало інформування широких мас і роз'яснення наслідків ухвалення закону про мову.

Які реальні цілі ставлять перед собою голодуючи нині? Як ні прикро, але добитися скликання позачергової сесії ВР, на якому депутати змогли б провалити скандальний проект закону, вони не зможуть. Оскільки лише їжакові нині не зрозуміло, що закон – лише політична передвиборна технологія ПР. І регіонали ні за яких умов від нього не відмовляться.

До вересня (а велика вірогідність, що позачергової сесії не буде) ті що голодують не витримають. Вони вимушені будуть закінчити голодування за станом здоров'я. Про якісь гірші варіанти думати просто не хочеться. І в цьому випадку тактична перемога перетвориться на стратегічну поразку. Оскількі це лише дискредитує ідею протесного руху.

Тому голодування треба закінчувати зараз і закінчувати його красиво із високо піднятою головою. І ініцювати це повинні і можуть ініціатива 1 грудня і комітет на захист української мови.

Обидві групи повинні звернутися до тих, що голодують і попросити заради збереження здоров'я і для досягнення спільних цілей припинити голодування. Крім того комітет із захисту української мови повинен за підтримки всіх протестних політичних сил почати підготовку до всеукраїнської акції, яка має пройти у день відкриття сесії ВР.

Для того щоб на цю акцію зібралися не тисячі, а мільйони, її потрібно починати готувати вже зараз. І проводити у всіх населених пунктах країни. І якщо на подібну акцію в Донецьку вийде, припустимо, 1000 людей, то така ж кількість людей повинна вийти на неї в маленькому районом центрі Західної України. Не думаю, що для Львова цифра в 100.000 є нереальною. Як і не є нереальною така цифра для Києва. Але для цього потрібно попрацювати всім. І голодування під УД своє завдання по потенційній мобілізації вже виконало.

Що стосується учасників голодування, то нині вони значно більше користі можуть принести в своїх рідних регіонах, розмовляючи з людьми і створюючи центри протидії на місцях.

І ще. Голодування потрібно закінчити, але акцію біля Українського дому не можна припиняти. УД створив прецедент вітчизняного Гайд-парку. І УД должне стати постійним майданчиком для зустрічей, дискусій, семінарів, лекцій. Тепер в Києві з'явилися два протестні центри. У Гостиному дворі – культурологічна Гостина республіка і на сходах УД – незалежний український політичний майданчик. І обидва потрібно утримати.

Хочу бути оптимістом – саме в них майбутнє країни!