Народовладдя і демократія по-медведчуківськи

В інтерв`ю політичній програмі Остапа Дроздова «Прямим текстом» новий старий політик Віктор Медведчук зазначає, що він не йде ні на які вибори, бо не хоче бути таким, як усі решта (що при владі, що в

В інтерв`ю політичній програмі Остапа Дроздова «Прямим текстом» новий старий політик Віктор Медведчук зазначає, що він не йде ні на які вибори, бо не хоче бути таким, як усі решта (що при владі, що в опозиції). А повертається пан Медведчук у публічну політику виявляється… з великою, гуманною  метою -  донести до людей свою основну ідею  - ідею безпосереднього народовладдя.  «Я закликаю людей, - наголошує колишній кучмівський функціонер, -  по всіх основних проблемах і викликах чекати не рішення влади, – а самим вирішувати їх через референдум. Тільки в такий спосіб суспільство зможе відновити  дію Конституції, в якій саме народ має пріоритетне право бути джерелом влади, іншого дієвого способу немає». Здавалося б усе правильно. Навіть хочеться захоплено вигукнути: «Яке благородство, яке безмежне піклування про народ!» Але все ж, читаючи ці патетичні рядки, тебе ніяк не полишає дежавю – десь я це вже чув, щось таке вже проголошувалося. І раптом пригадуєш – так це ж більшовицькі гасла, які, на жаль, так і залишилися лише гаслами,  – «Вся влада – народу», «Фабрики – робітникам, земля – селянам», «лише народ може бути господарем у країні»…  і все в тому ж дусі. Насправді ж народ шляхом бездумного підняття рук «вирішував» лише те, що за нього давно вже вирішили вгорі його «слуги». Таким було народовладдя по-більшовицьки, пан Медведчук же пропонує народовладдя й демократію (що врешті-решт є маслом масляним) по-медведчуківськи.

Так, виявляється є питання, які пан Медведчук хоче будь-що винести на розгляд референдуму, а є такі, що зовсім цього не потребують, бо вирішення їх може бути лише таким як пропонує лідер новоствореного громадського (чи Бог зна якого)  утворення -  «Український вибір». До останніх належить питання укладення українською владою договору з ЄС про зону вільної торгівлі. На думку Віктора Володимировича, цього  ні в  якому разі не може бути, адже таке рішення «будет иметь весьма плачевные последствия для экономики страны» і заведе Україну в глухий кут, а  вихід із нього лише один – Україні потрібно вступити у Митний союз з Росією, Казахстаном і Білоруссю. Інакше – ніяк. А те, що то й же український народ, права якого так наполегливо відстоює пан Медведчук, вирішив зовсім по-іншому   (він не хоче назад в партіархальну, азіатську Росію, бо цю сторінку історії ми вже давно перегорнули, а хоче  в цивілізовану Європу, адже, як би там не було, а Україна  є європейською  державою) -  то його  зовсім не обходить.

 А як же тоді Медведчукова «идея проведения народных референдумов по самым животрепещушим вопросам, в число которых, несомненно, входит и вынесения недоверия Президенту». Виходить, що Віктор Володимирович часто- густо кривить душею. Не в усьому він довіряє українському народу.  Ба, більше того, навіть часом взагалі вважає його за таку собі бездумну сіру масу. Бо інакше як тоді пояснити заяву  про те, що це не народ, не учасники  Помаранчевої революції  (В. Медведчук на своєму сайті називає її «помаранчевый кошмар», проте це аж ніяк не завадило йому бути радником одного з найпомітніших лідерів цього «кошмару» - Юлії Тимошенко, а нині заявляти, що вона є невинно засудженою владою Януковича, з яким він, як відомо, досить успішно працював при президенті Кучмі )  привели до влади Президента Ющенка і його команду, а … Володимир Литвин, який … кілька разів ставив на голосування питання про недійсність результатів президентських виборів. Далі лідер «Українського вибору» взагалі доходить абсурдних висновків – «ну, а Ющенко, в свою очередь, по-достоинству оценил то, как профессионально Литвин развел всю страну».

Нині ж, говорячи сленгом Медведчука, він сам хоче «развести всю страну». Як саме? Річ у тім, що Віктор Володимирович  переконує український народ, що в Україні має бути лише федеративний устрій. Ніякої унітарності. Самостійність регіонів – це одна із складових федеративного устрою України. На думку Медведчука, в Україні людям би жилося набагато краще, якби наша країна була федеративною державою, федерація нашої країни  - це єдині ліки від розколів, модель федерального устрою країни - ідеальна. А ще новоспечений ідеолог договорився до того, що … «Украина является фактически искусственным государственным образованием», а створена вона, як запевняє пан Медведчук, із територій, які мають різну історію, різну культуру, різну гуманітарну сторону.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що лідер «Українського вибору» (швидше за все,  свідомо) переплутав, як то кажуть, грішне з праведним, а ще  історію нашої України. Бо ж для того, що б дати регіонам певну самостійність, зовсім не потрібно виносити на Всеукраїнський референдум питання про федералізацію України, досить і децентралізації нашої країни, хай вона буде унітарною державою, але з великими повноваженнями на місцях.

Що ж до «искусственного государственного образования», то, перепрошую, - незважаючи на те, що на Заході України люди говорять українською мовою зі своєрідним акцентом, а Схід і Південь України дуже русифікований, незважаючи на те, що на Заході – високі гори, а на Сході – Степ і Лісостеп, це зовсім не привід робити Україну федерацією. Бо ж ці такі різні, на думку Віктора Медведчука, території мають спільну колиску – Київську Русь. Нагадаю, що засновник найвідомішого західноукраїнського міста Львова князь Данило Галицький був також із династії Рюриковичів, як і київські, чернігівські та інші князі. Це нащадки саме цих племен освоювали згодом безлюдні Таврійські степи, кримське Причорномор`я. Тож навряд, що наш народ на референдумі сприйме пропоновану паном  Медведчуком ідею федералізації України. Адже такі спроби вже були. Йдеться про так званих русинів Закарпаття, які раптом заявили, що вони не українці і їм треба своя автономія. Цю, з дозволу сказати, ідею засудили не на Сході чи Півдні України, а не підтримала більшість жителів того ж Закарпаття.

То ж, шановний Вікторе Володимировичу, не нав’язуйте нам ідею федеративного устрою України чи надання російській мові статусу державної. Бо ж ми розуміємо на догоду кому Ви це робите – своєму куму Володимиру Путіну. Але, повірте,  краще було б, якби Ви порекомендували йому навести порядок у своїй країні, щоб він не в Україні, а саме в Росії розбудовував федеративну державу, а не робив з неї авторитарну країну.