Моє звернення до професійного холуя і лакея Дмитра Павличка

Свого часу змушували вчити напам`ять ваші справді вражаючі вірші-балади про "бандерівців-головорізів", "безневинно замордованих комсомольців" чи "фашистську продажну діяспору" в далекій Америці, і т.д

Моє звернення до холуя і лакея Дмитра Павличка з приводу його чергового пасквілю, цього разу присвяченого невдасі Ющенкові.

ВельмиНЕшановний Дмитре! 

Звертається до вас, спочатку націоналістичного, потім комуністичного, а згодом знову націоналістичного полум`яного "поета і трибуна" тележурналіст, якого у радянській середній школі свого часу змушували вчити напам`ять ваші справді вражаючі вірші-балади про "бандерівців-головорізів", "безневинно замордованих комсомольців" чи "фашистську продажну діяспору" в далекій Америці, і прочая, прочая...

Титулів у вас багато, а стільки медалей і орденів заслужили від усіх режимів своїм підлабузництвом та підлістю на всі ваші немічні груди... Додам і я кілька епітетів від себе. Бо ваша завжди пристрасна фальш і "камсамольський" запал вже дістав мене і, смію запевнити, все моє незреалізоване покоління!

Прізвища вашого не пишу, бо ви його ганьбили немилосердно впродовж свого продажного, завжди переляканого і від усякої влади залежного існування... Ганьбили прізвище батьків, простих, чесних і працьовитих галичан з прикарпатського села. Розумію, що літератори, навіть такі продажні, як ви, мають завжди аморальну і завищену самооцінку. Дехто з моїх друзів вважає, що вам "пороблено" чи роблять поправку на старечий маразм, але я завжди відчував у ваших різноманітних "форумах національного порятунку" і сльозливо-сопливих "зверненнях до нації" цинічний розрахунок і фальшиву патетику! Курву видко здалеку.

Саме тому у свої 46 років я відмовляюся збагнути, чому зломлений комуно-фашистами на початку буремних 50-тих років сільський юнак, що дійсно щиро допомагав підпіллю УПА, але якого НКВДисти змусили зрадити своїх побратимів, скараних на смерть, привселюдно обплювати (для зняття обвинувачення в українському націоналізмі) Ідею Нації, а потім регулярно і пафосно писати покаянні і обвинувачувальні опуси на передовицях тодішньої ідеологічної періодики, - чому ця похилого віку Ходяча Українська Ганьба, яка при комуністичній УРСР чи вже незалежній Україні завжди розкошувала, вкотре претендує на морального авторитета Нації?! 

Та досить вже "вилизувати" і обпльовувати, Лакею! Моя порада - неморально кусати руку, яка колись годувала, чуєш, Холую?! Поспішай писати мемуари, кайся у численних гріхах і зрадах та міркуй на самоті, чому купка заляканих, тупих і самозакоханих сцикунів в далекому 1991 році не спромоглася скористатися шансом, подарованим для Українців тодішньою розгубленою комуністичною фракцією "239"... Милуйся тепер, Дмитре-недоумку, втратою держави, - проголошеної недостойними і керованої недостойними... І роздумуй, Падлюко, чому зараз (парадоксально - та це дійсно так!) гарантом держави є не еліта Нації, (чомусь не випещена за два десятиліття Незалежності), а тупий неукраїнець і колишній рецидивіст-зек, який маніакально навіть своєї тіні боїться. Амінь.

Руслан Коцаба, 1966 року народження, мешканець Івано-Франківська, колишній член Української Гельсинської Спілки, журналіст, батько двох донечок Квітки і Зірки, перший заступник голови обласного "Меморіалу ім. Василя Стуса", учасник трьох експедицій-прощ на Соловецькі острови та Сандармох, учасник акцій студентської непокори початку 90-тих років, керівник наметового містечка перед Верховною Радою під час Помаранчевої Революції, власник китайського скутера "Мустанг-150", НЕлітератор

ПиСи: Зважаючи на емоційність та дискусивність, для молодших - витяги з "Большой совецкой энциклопедии":
Павлычко Дмитро (Дмитрий) Васильевич (родился 28.9.1929, ...), украинский советский поэт. Член КПСС с 1954. Окончил филологический факультет Львовского университета (1953). Автор сборников стихов: ... «Быстрина» (1959; русский перевод 1960), «На страже» (1961), «Пальмовая ветвь» (1962), «Лепестки и лезвия» (1964), «Хлеб и стяг» (1968), ...
За сборник избранных произведений «Днина» (1960) удостоен Республиканской премии им. Н. Островского (1961). Поэзия П. посвящена новой жизни воссоединённых западноукраинских земель, разоблачению украинских буржуазных националистов, борьбе за мир. ... Награжден 2 орденами, а также медалями.

Згоден, що Павличко - талановитий пристосуванець (як і Драч чи Яворівський...) Погоджуюся, що своїм ущербним бажанням виживати приніс багато шкоди і користі у різні періоди. "То виринав, то потопав", - топив і рятував. Як людина він ненадійний, як патріот - непослідовний. Краще вже якось без нього, без його безапеляційно-безцеремонного "Ющенко, не встрявай у виборчу кампанію!".... Навіть частівку Павличкові заспіваємо, зараз популярну: "Ти кто такой, давай, досвіданія!" Історичних перешиванців - на смітник історії! А пісня на його текст "Два кольори" і без нього виживе - вона живе окремим, неполітичним життям.

«Мы должны спасать украинский язык, а вместе с ним - идею социализма. Поскольку там, где гибнет нация, там гибнет и социализм... Пусть прозвучит в этом зале слово В.И. Ленина... Это и есть наша главная платформа».
(Д. Павличко, жовтень 1989 р., ВР УРСР)

Політична досвічена проститутка Павличко ось писав колись такі бздури, які не дозволяють йому вже іменуватися моральним авторитетом

Павличко про Москву:

"І на Схід дивились галичани.
На Москву дививсь в надії Львів...
Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія!"

Павличко про Державний Прапор:

"Тож не вдалось огидливим ізгоям
Вас отруїти жовто-синім гноєм
У холодно-вітряній чужині"

Павличко про партію комуно-фашистів:

"До комунізму стрімкі плаї - це Україна - зоря моя.
Партія - серце її, Ум її - партія!"

Павличко про Кремль:

"Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір"

А ось вірш цього пристрасного і брехливого Гандона з великої Букви "Про молодіжну організацію ПЛАСТ"


Під Нью-Йорком - табори пластові,
Жовто-сині сяють прапори...
Як убити з кров"ю чи без крові, -
Вишкіл там ведуть проффесори!

Всі вони майстри удару в спину
Вішальники, гангстери, збуї
В боротьбі за "вільну Україну"
Пропонують методи свої.

Хтось підкаже - може краще газом?
Той готує кулю, той - петлю
В"яже так, аби убити разом
І мене, і все, що я люблю.

То вони мене намалювали
Приліпили ЗІРКУ до чола
Заховалися у стрельбища-підвали
І січуть і знищують дотла...

Отаке-от...