Замість спурту – ... пшик

Коментар до коментаря олімпійського забігу

Ні, до чого все-таки живучі в нас шапкозакидальницькі настрої! Ось приклад: телевізійний коментар (по Першому Національному) одного із змагань на Олімпіаді в Лондоні за участю української спортсменки.

7 серпня 2012. Легка атлетика. Жінки. Забіг на 1500 метрів. На старті – 15 учасниць, 5 найкращих потрапляють до фіналу. Із п’ятнадцяти – дванадцять чорношкірих атлеток (афроамериканка, афробританка, решта – просто африканки), одна з трьох білих бігунок – наша Ганна М.

Коментаторка – за хвилину до старту: «Особистий рекорд Ганни М. (називає – такий-то) і її результати на чемпіонаті світу (такі-то) цілком і повністю дозволяють їй впевнено дивитися на свої шанси ввійти до п’ятірки лідерів цього забігу!».

Стартовий постріл, дівчата побігли. Наша біжить останньою. Коментар: «Треба пояснити. В Ані така своєрідна тактика, яка тих, хто не знає, може навіть дещо налякати. Вона ніколи з перших секунд не рветься вперед, а вже по ходу забігу, обдивившись навколо себе, вивчивши позиції суперниць, поступово починає набирати швидкість і наближатися до лідерів».

Пробігли одне коло. Наша Аня біжить останньою. Пробігли друге, українка все ще остання.

«Ось зараз саме той момент, коли Аня зазвичай вмикає свою потужну швидкість і… Бачите, бачите, вона вже виграла позицію в найближчої суперниці!..» Справді, українка обігнала передостанню учасницю і навіть зрівнялася з наступною, але невдовзі знову пропустила її вперед.

«Ми чули, що в Ані були якісь невеличкі проблеми з ікроножними м’язами. будемо вірити, що це не завадить їй на останньому колі ввімкнути швидкість, задіяти всі свої морально-вольові якості і, завдяки спурту на фінішній прямій, – вийти вперед!..»

Остання стометрівка. «Ну, де ж наша Аня?! Щось я її не бачу, вона чомусь випадає з кадру».