На межі руйнації...

Природжена культура це те, що заважає людині в потрібний момент і повною мірою виявити його природне нахабство. (С. Янковский)

На межі. Саме таким словом можна охарактеризувати стан українського суспільства в розгарі передвиборчої кампанії. На межі культурного занепаду, на межі тьми правосуддя, на межі нестабільності та фінансового занепаду.

Хай там як не стараються провладні партії переконати народ, що «руїна подолана» і «ми рухаємось до добробуту», бо нібито здобули примарливу стабільність, але факти залишаються непохитними: ми на межі деградації та руйнації. При чому, як і культурної, так і економічної.

Остання акція FEMEN свідчить про те, що псевдо слава затьмарила розум цих жінок. Їх не можна назвати справжніми феміністками, які борються за права жінок, чи за права громадянського суспільства. Дівчат з FEMEN навряд чи можна віднести до категорії свідомих громадян. Спилювання столітнього хреста на Майдані незалежності є не інакше, як плюндрування тисячолітньої української культури і духовності. Цим дійством ці жінки стали об’єктом тотальної зневаги, і не лише на території України, але і за її межами.

Що вони хотіли цим показати, чи доказати? Який «посил» несли українському народові. Яка суть в цьому ганебному дійстві? Не можна наповнити глечик, якщо він пустий, відповідно не має сенсу шукати змістовне наповнення там, де воно просто на просто є відсутнім. Дівчата просто хотіли вкотре «засвітити», привернути увагу, нагадати всім, що вони такі є.  Але всьому є межа. Одна справа, зацідити тортом Бузині на презентації книжки, інша справа посягнути на найсвятіше і найсокровенніше.