…але законодавство про місцеві вибори чітко регламентує партійне висування навіть по мажоритарній складовій і для цього необхідно мати політичний партійний квиток…,-В.Хабібуллін
(2) Вадим
Хабібуллін. Відверто. Публічність. Політика. 2009–2010
…але
законодавство про місцеві вибори чітко регламентує партійне висування навіть по
мажоритарній складовій і для цього необхідно мати політичний партійний квиток…,-В.Хабібуллін
Продовження…
(1)
Вадим Хабібуллін. Відверто. Публічність. Політика. 2001–2009
Тож попереду йде 2010-ий. А там знову
місцеві вибори до місцевих рад – до Святошинської районної ради.
І зовсім несподівано, я отримую
пропозицію бути висунутим кандидатом у депутати до Святошинської районної ради.
Але законодавство про місцеві вибори чітко регламентує партійне висування навіть
по мажоритарній складовій і для цього необхідно мати політичний партійний
квиток. Думаю ніхто не питає ілюзій щодо реальної можливості бути висунутим
будь-якою партією, не перебуваючи при цьому у її лавах.
Я із вдячністю прийняв таку пропозицію і
нарешті, ставши членом політичної сили, – мав шанс на висування цією партією
мене кандидатом у місцеві депутати до Святошинської районної ради по одному з
мажоритарних округів у Святошинському районі міста Києва – на масиві
Борщагівка, де чотири покоління моєї родини проживає практично з заснування
району – з 1978.
Але видно не судилося! І місцеві вибори у
місті Києві відмінили, скасували.
На жаль, я ще не маю «досвіду переходу з
партії у партію» в залежності від політичної кон'юктури і дійсно дуже зажадав
політичної зацікавленості самої партії на її районному рівні у партійному
розвиткові таких як я, але.
Але знову не судилося! І більш того,
після закінчення місцевих виборів по всій країні – на велику статтю першого
заступника цієї політичної партії про обрання більшості місцевих депутатів по
всій країні саме від цієї політичної партії – я написав і оприлюднив відкритого
листа щодо бачення на своєму маленькому рівні, на рівні Святошинського району
Києва, майбутнього партії, її процвітання, подальшу розбудову і розвиток і публічно
вказав на необхідність недопущення помилок попередників.
Цей відкритий лист повністю відповідав і
відповідає Статуту партії, оскільки: …згідно п.4. Статуту партії «Права та
обов’язки членів партії» - 4.1. Член Партії має право: – звертатись із
запитами, заявами, пропозиціями з будь-яких питань діяльності Партії до
керівних органів партійних організацій, керівних органів Партії та одержувати
на них обґрунтовані відповіді; – виступати з критикою на адресу керівних
органів партійних організацій всіх рівнів та окремих їх членів; – вільно висловлювати
власну думку та обговорювати будь-які питання партійного життя; – вносити
пропозиції щодо змін та доповнень до Програми та Статуту Партії, брати участь у
виробленні і реалізації партійної політики; – звертатись до керівних органів
партійної організації, керівних органів Партії з метою захисту своїх прав і
законних інтересів, зокрема, від необґрунтованих звинувачень і переслідувань за
власну партійну й громадську діяльність, політичні переконання та погляди…
Так, звичайно, наявні локальні проблеми є,
напевно, на рівні практично всіх місцевих організацій будь-яких партій. Але я
зазначив, що ми маємо відверто викривати можливі загострення аби не пропустити
саме точки неповернення, і не припуститися помилок, які були притаманні нашим
попередникам і які призвели до відповідних політичних та економічних наслідків.
Тільки так нам будуть вірити люди, бо не припускається помилок тільки той, хто
нічого не робить. Партія та її лідер вистояли і у важчі часи, але випробування
владою – це іспит, який дуже важко перескладати, тобто ми або його здамо, або
ні…
Серед іншого я торкнувся питань «місцева нова
еліта - місцева організація партії». Так саме нова, і саме справжня, і я не маю
на увазі «попередників», які «перефарбувалися». Хтось з них мав захищати свій
бізнес чи великий чи маленький, хтось мав бажання отримати чи придбати «смачну»
посаду, хтось ще з якихось причин як це буває у партії влади, але мало хто, так
саме мало хто і мало кого цікавить майбутнє партії, її процвітання, подальшу
розбудову і розвиток, тощо.
Також я вказував, що мені імпонувала політична
позиція, що нарешті прийшли часи і немає бути місця в партії тим, хто «працював
тільки на свій живіт». Саме тому, вірячи цьому і вірячи в майбутнє партії я
також бажав пов’язати своє політичне майбутнє з партією. Але це дуже важко
було, оскільки як адвокат і правозахисник і громадський діяч я і у своєму
рідному Святошинському районі міста Києва дійсно втратив.
І в світлі попередніх і майбутніх
будь-яких виборів у своїх публікаціях я застерігав від помилок, яких
припускалися наші попередники, якого б політичного кольору вони не були.
Працювати в інтересах однопартійців і всіх громадян, якого б політичного
кольору вони не були. Саме це є головною тезою почесного лідера партії. Віра в
ці слова також мене надихнула у 2010 на ряд публікацій політичних статей, в
тому числі в газеті «Реальна влада» - серед яких «В нас одна спільна загроза, сказав
Президент – це бідність», «Громадський правозахисник – народний адвокат у
Святошинському районі міста Києва», «Відкриття Громадської приймальні» та
інших.
Так, як правило, вказується про необхідну
співпрацю, але коли «не все так просто», і коли залишені не завжди правильні і авторитетні
кадри – «так названі лідери громадської думки на місцевих рівнях», коли
«нікого» не цікавить чи дійсно ти нова, достойна місцева еліта, а цікавить
тільки самі знаєте «що…». І знову до влади мали приходити ті самі перефарбовані
попередники та «інші високодостойники», оскільки дійсно нова, достойна місцева
еліта просто немала, немає і не зможе мати саме знаєте - цього «що…».
Не повертаючись до згаданого вище я зазначив,
що маємо зрозуміти – не даючи партійного майбутнього молоді, новій, достойній місцевій
еліті, у якій не є та не може бути саме цього «що…» - партія навряд чи виграє,
але я розумію, що все рівно не програє.
Про яку нову місцеву еліту може йти мова,
коли і у 2010, 2012, і практично вже у 2013 та у інші періоди вже рвуться наші
любі перефарбовані попередники. Звичайно за останні роки у них вже накопилося
достатньо саме цього «що…» і конкурентом бути таким «високодостойникам» дуже
важко. Крім цього, це також в рамках тези Почесного Лідера партії про рівність
всіх, якого б політичного кольору вони б не були, але ж, напевно мається на
увазі трошки інше і навряд чи саме це.
Так, мені не все рівно, що буде з
майбутнім партії, оскільки своє майбутнє хотів бачити разом з нею. При цьому,
вірю і маю бажання і може надійде час, коли партія повернеться обличчям до
нової, достойної місцевої еліти, навіть у якої відсутнє самі знаєте «що…».
Таким новим шляхом зараз почала йти партія влади у Росії де почалися такі
реальні зміни на партійних місцях, про які навіть в слух раніше боялися казати.
Якщо відверто - я дійсно не дуже командна
людина, чи то ще не був у реальній команді, чи то просто не люблю коли мною «командують»,
але я людина правил, яка мріє розвивається по встановлених правилах, які мають
відповідати майбутньому України і майбутньому бажанню вивести країну на шлях
розвитку, як би зараз у реформах це не було важко, і головний мій інтерес, «не
много, не мало» – це розвиток і процвітання мого рідного Святошинського району
міста Києва…
І наостанок я підкреслив, що щиро вірю у
нову майбутню Україну, у майбутнє такої великої партії та й інших партій також,
у розбудову інших інститутів громадянського суспільства і вірю у своє майбутнє і
політичне також, вірю, що ми будемо разом на нелегкому шляху реформ заради
процвітання України, і люди зможуть нам повірити, що партія прийшла всерйоз і
надовго, і головне прийшла до влади разом з дійсно новою достойною місцевою
елітою саме серед її жителів і не тільки для її членів, а для всіх людей, якого
б політичного кольору вони не були.
Розумію зараз Вашу іронію, але на початку
2011-го, за цей відкритий лист я був оклеветаний на всіх партійних рівнях, була
дана команда позбавити мене публічно не тільки партійного квитка, а й свідоцтва
адвоката. Ну це мене менше за все турбувало, бо адвокатського сану мене вже
позбавляли у часи Леоніда Даниловича, у 2004, за мою «правильну» позицію у
баченні розвитку адвокатури України. А «деяких партійників», хто давав таку
команду – трохи пізніше чекала більш «цікава» участь. Але я позбавлений був
політичного майбутнього, оскільки мій фах і досвід нікого не зацікавили у
партійному середовищі.
З великою повагою і сподіванням виявитися
корисним,
Вадим
Хабібуллін
Київ, Святошинський район
адвокат, правозахисник, громадський діяч,
політик
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.