Адвокатам Київської області та адвокатам України

…прокурор, суддя чи слідчий !!!перебував!!! би в спеціалізованому медичному закладі (своєму), отримував би 100% зарплатні з бюджету, а родина б була більш-менш соціально захищеною,- В.Хабібуллін

Високошановне адвокатське зібрання!

З 1996 я практикую у галузі права на державній службі і в приватній юридичній практиці. А з 2003 належу до адвокатської спільноти і сьогодні маю велику честь нагадати такому шановному адвокатському зібранню у соціальних мережах також про свою позицію.

Так, деякі колеги адвокати знають, що моя позиція та мої виступи і публікації практично завжди присвячувались проблемним питанням дисциплінарних органів адвокатури та можливостям їх реформування. Звичайно, з моєю позицією не завжди погоджувалися старші колеги та адвокати, яким зміни не цікаві і не потрібні. І з цього приводу можна довго дискутувати, враховуючи постійний життєвий конфлікт молодшого та старшого покоління, який, на жаль, існує і в адвокатському середовищі і на сьогодні.

Але я про інше.

Я на особистому прикладі пересвідчився, що в адвокатурі чимало невирішених проблем, зокрема, щодо !!!соціального захисту!!!, яке НОВИМ ЗАКОНОМ НЕ ВИРІШЕНО НА ЖАЛЬ. Одного разу я дізнався про життєву історію адвоката Л., якому за 80 років (було), з яких в адвокатурі він більше 50. На початку 2000 при виконанні своїх професійних обов’язків адвоката було !!!важко поранено!!!. Йому, на щастя, вдалося вижити, але він назавжди лишився зору, можливості ходити та займатись своєю найважливішою життєвою професією – бути адвокатом: захищати людей і допомагати їм. Він та його родина залишились майже без засобів до існування.

Саме цей випадок надихнув мене наприкінці 2005 звернутись до своєї Кваліфікаційної комісії Адвокатури Київської області з відкритим листом , в якому я просив повідомити, скільки в Київській області адвокатів !!!пенсійного віку, інвалідів чи просто тих колег, які потребують допомоги!!!.

Наприкінці 2005, коли я порушив це питання, я, на жаль, не знав, що також можу опинитись в такій чи подібній ситуації – залишитись без фінансової підтримки і незахищеним соціально.

У серпні 2006 я потрапив до реанімації і тільки на четвертий день стало відомо, що я житиму. Більше місяця я перебував у стаціонарному та інтенсивному лікуванні. Мабуть, нікому з вас не потрібно згадувати про вартість сучасного медичного обслуговування. Якби не попередня правнича практика і фінансова в тому числі спеціалізованої юридичної фірми “Агентство з питань боргів та банкрутства”, яку я мав честь у 2001 створити і працювати, не знаю як би було.
Я не знаю, як би було, якщо б я був взагалі, як більшість наших колег адвокатів, один і прямому і в переносному смислі… Я не знаю, на що я та моя родина жила б, якщо б я залишився у лікарні надовго, став би інвалідом чи з інших причин не зміг би працювати адвокатом. Закінчивши три вищих навчальні заклади, працюючи над кандидатською дисертацією з проблем адвокатської таємниці я був, є і, мабуть, залишусь завжди адвокатом і мати іншу професію, крім професії своєї мрії – політика, не можу та і не маю бажання. Але у такому випадку прокурор, суддя чи слідчий !!!перебував!!! би в спеціалізованому медичному закладі (своєму), отримував би 100% зарплатні з державного бюджету, а родина б була більш-менш соціально захищеною (забезпечена житлом, відповідним державним страхуванням, можливістю безоплатного навчання дітей, отриманням пенсій, виплат тощо).

То про що мова?! Про які органи самоврядування адвокатури?! Про які регіональні органи адвокатів?! Про яку можливість – отримати допуск для …?! Про які зміни і реформи йдеться , якщо нічого не зміниться?! Закон ЗМІНИВСЯ і дяка владі і Президентові, але ж люди в органах адвокатури не зміняться і, на відміну від пересічних адвокатів, знову пересядуть в нові крісла, але вже на п’ять років…

А ми з Вами також залишимось на своїх, нікому не цікавих і нікому не потрібних місцях і позиціях, а може і на деяких посадах, де НІЧОГО НЕ ЗМОЖЕМО ВДІЯТИ, бо молодь лінива і труслива і не прийде на ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АДВОКАТІВ, а старші колеги … – не схочуть щось міняти, і я їх розумію і не осуджую.

Керманичам в адвокатурі слід публічно визнати, що ми, пересічні адвокати, !!!не захищені соціально!!, І ЦЕ ГОЛОВНИЙ НЕДОЛІК ЗАКОНУ.

І найстрашніше – це ігнорування державою наших проблем! Страшна байдужість, сподівання на безкарність, несправедливість, відсутність простого людського бажання !!!допомагати колезі адвокату!!!, який зрозуміє сьогодні, а може, зрозуміє завтра чи колись, навіщо йому такі органи адвокатського самоврядування, якщо у випадку крайньої життєвої необхідності МИ можемо покладатись !!!тільки на Бога, своїх близьких та самих себе!!!.

УВАГА: Закон України»Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5076-17

УВАГА: Підготовка до проведення установчих конференцій адвокатів регіону та установчого зїзду адвокатів України

http://www.vkka.gov.ua/index.php?page=news&id=80

З великою повагою і сподіванням виявитися корисним,

Вадим Хабібуллін

- адвокат, голова «Київської обласної колегії адвокатів»

- кандидат у народні депутати України (округ 219)

...можливо найреальнішою б було при визначенні СУМ, які адвокати мають платити на утримання органів - слід передбачити хоч 1 одиницю чи частку на так званий невелечкий (але це для початку) для підтримки адвокатів на пенсії, інвалідів чи просто тих, кому реально потрібно. Бо іноді і по 100 грн до мінімальної пенсії 1000 грн - може стати у нагоді комусь. Просто "мої", з КДКА Київської області, мене напевно не почують, бо навіть сайту немає дотепер :)