Після розмови з владою кандидат у депутати зліг під крапельницю

На Львівщині у третині округів перемагають гроші, а не ідеї

Партії влади на Львівщині нічого не потрібно робити. Всю чорну роботу виконають самовисуванці, які воюють з брендом Об’єднаної опозиції. Приналежність до Об’єднаної опозиції додає кандидату до 20 відсотків голосів виборців. Це основна причина, чому самовисуванці з усіх рогаток стріляють по найбільш рейтинговій опозиційній силі.

Питання дня – як далі жити і боротися за мандати кандидатам опозиційних сил в Галичині. Всі ніби бачать основним завданням відсторонення від влади партії влади, але це не заважає опозиціонерам відкрити другий фронт проти Об’єднаної опозиції, головного конкурента – регіоналів.

Тим часом Старосамбірський, Яворівський та Городоцький округи можуть опинитися під контролем грошовитих кандидатів. У Сихівському окрузі, поки представник «Удару» воює з Об’єднаною опозицією, зростають шанси на перемогу власника ринку «Шувар» Романа Федишина від Аграрної партії.

Чорне і біле

На Галичині побували лідери найвпливовіших опозиційних сил – Арсеній Яценюк з Об’єднаної опозиції «Батьківщина» та  Віталій Кличко з партії «Удар». 

Київські гості спробували розставити акценти і запропонували рецепти умиротворення своїх вояків.

Арсеній Яценюк вважає, що формат виборів 2012 року чітко визначений: або голосування за Партію регіонів та їх сателітів, або за Об’єднану опозицію «Батьківщину» і партнерів з ВО «Свобода».

Хто не голосує за Об’єднану опозицію, той віддає свої голоси президенту Януковичу. Формат цієї компанії має тільки чорний і білий кольори.  Голосування за будь-які треті сили  фактично означає підтримку Януковича.

Ось який головний аргумент для підтвердження своєї думки навів Арсеній Яценюк: «Можна вести дискусію про треті політичні сили. Але відповідь дуже проста і чітка. У 2010 році була третя політична сила, нагадаю вам, що Сергій Тигіпко як третя політична сила отримав понад 3 мільйони голосів. Потім він не за дорого продав їх президенту Януковичу».

Віталій Кличко на закиди відреагував досить стримано. По-перше, якщо «Удар» боротиметься з «Батьківщиною» та «Свободою», від того  виграє тільки партія влади,  а з нею неможлива співпраця. По-друге, пообіцяв, що ніколи продаватися не буде, бо за його спиною нема олігархів та ляльководів.

Після від’їзду лідерів опозиціонери на  львівському телеканалі «ЗІК» продемонстрували галичанам, що зрозуміли своїх наставників з точністю до навпаки.

 Фільтрування кандидатів з участю кандидата в депутати генерального продюсера «ЗІКу» Дмитра  Добродомова  на його території нагадувало полювання на представника  від Об’єднаної опозиції, скромного економіста Михайла Хміля, якого обклали з усіх сторін немов загнаного вовка – він навіть хотів студію залишити.

Можливо, невдало був вибраний телеканал для передачі «Чесно», бо Дмитро Добродомов балотується в депутати і конкурує з Михайлом Хмелем.

Як тільки в «Чесно» пересікаються чиїсь особисті інтереси, закінчуються фільтрування і починається з’ясовування стосунків між зацікавленими сторонами. Після побаченого напрошується запитання: чи можливо «Чесно» на олігархічному телеканалі, власником якого називають мільйонера Петра Димінського. Одна редакційна рада вже відмовилася працювати на «ЗІКу», про що писав у своєму блозі на  «УП» Тарас Возняк..

Керівник району проти заступника губернатора

Лідери поїхали, а проблеми залишилися. Мирна риторика київських гостей, на жаль, не вплинула на перипетії виборчих баталій на Львівщині. Далі звучать взаємні звинувачення, бо в мажоритарних округах розгорілася найжорсткіша за всі роки незалежності боротьба за мандати.

Масла у вогонь підливають олігархічні ЗМІ, рівень джинси у яких зашкалює.

Хто загострює ситуацію на Львівщині? По перше, кілька львівських олігархів, які  не поділили сфери впливу. Один з них захотів бути «смотрящим» і зажадав, щоб з ним всі узгоджували плани.

Інші, зваживши на свої активи, а грошей мають не менше, показали «смотрящому» комбінацію з трьох пальців, яку в народі називають дулею.

Після чого в атаку пішла важка артилерія – олігархічні ЗМІ. Почалися міжолігархічні  підкилимні бійки. Далі – долучилися  підгодовані  кандидати.

По-друге, від олігархів не відстає влада. Запрошують залежних кандидатів у «білий дім» і вмовляють зняти кандидатури на користь підконтрольних висуванців, або писати заяви, що співпрацюватимуть з владою. Один з кандидатів  після такого діалогу розхвилювався і замість того, щоб прийти на теледебати, потрапив під крапельницю.

Та нинішню владу не врятує викручування рук, бо її вплив на Львівщині зведений до мінімуму. Навіть керівники районів стають некерованими.

По Дрогобицькому округу балотуються  два владних мужі – заступник губернатора Михайло Яновський і голова Дрогобицької райдержадміністрації Михайло Сендак.

Що можна чекати від влади, яка не може між собою порозумітися?

На жаль, двома кольорами – чорним і білим –  на Львівщині ніяк не обійтися. Збудниками неспокою виступають загримовані кандидати, приналежність яких ідентифікують лише після виборів.

У Старосамбірському окрузі до хрипоти Андрій Лопушанський переконує, що не є провладною «тушкою». Демонструє під прицілом десятка телекамер, як  його влада не пускає на сцену, цілує хрести священиків, і божиться, що не зрадить. Такому артистизму міг би позаздрити академічний театр.

Плакати хочеться, коли бачиш на які мученицькі жертви йде колишній заступник голови «Нафтогазу» заради депутатського папірця. Цей список «мучеників» можна продовжити.

На Львівщині – кілька проблемних районів, в яких опозиційні сили можуть програти вибори, насамперед, – Старосамбірський та Жовківський(Яворівський виборчий округ). Рівень «засівання» у них  настільки глибокий, що, на думку експертів, ситуацію змінити практично неможливо.

Розчаровані селяни віддають перевагу конкретним матеріальним речам саме там, де слабенькі управлінські кадри, де не розвивається економіка і велике безробіття.    

Серед депутатів є відмінники і двієчники

У Львові на дебати з Об’єднаною опозицію «Батьківщиною» місцеві  регіонали замість партійних принесли прапорці  лише з національними кольорами. 

Опозицію підтримувала  молодь у вишиванках  з білосердечними партійними символами,  а регіоналів – заступник губернатора, голови райдержадміністрацій та партійці  в ділових костюмах. Перед самим ефіром регіонали несподівано витягнули  прапорці з національною символікою.

Після того, що нинішня влада зробила для знищення українського духу, галичани-регіонали  не ризикнули принести в студію партійні прапори.

Нічого дивного, нині багато хто намагаються змінити свою політичну окраску. У пошані – порядні й не корумповані люди. У Львові нарозхват рейтинговий кандидат «Свободи» Юрій Михальчишин. Свої портрети з ним друкують інші кандидати, запрошують до себе у гості на округи.

Щоб нині не говорили  жителям «засіяних» районів, відповідь почуєте одну:

 «Скажіть, а за кого голосувати, хто справді зможе писати закони»?

Справді, як оцінити можливості кандидатів, окрім фінансового ресурсу.

На поставлене запитання у Львові спробували відповісти політичні експерти «Інституту досліджень соціального капіталу», які винесли на суд громадськості незалежне дослідження результативності  роботи  депутатів парламенту від Львівщини.

Взявши відкриту інформацію із сайту Верховної Ради кандидат політичних наук  Віталій Литвин  проаналізував ефективність 13 народних обранців. Це С.Курпіль, А.Шкіль, О.Гудима, М.Косів, І.Гринів. М Ковзель, Т. Стецьків, А.Парубій, С.Давимука, Я.Кензьор, В.Вязівський.  П.Писарчук та О. Горошкевич.

 Зважували на дисциплінованість, активність, законотворчість, а також депутатський стаж. Враховували  відвідування засідань, членство в комітетах та комісіях, виступи з місця та трибуни, депутатські запити, кількість поданих законодавчих ініціатив та ефективність їх проходження.

Результати дослідження вразили львів’ян і не викликали заперечень в жодного з депутатів.

Найменш дисциплінованим депутатом виявився Тарас Стецьків, якщо судити з елетронної регістрації, пропустив  половину засідань. Найбільш дисциплінований – Степан Давимука.

Найбільш ефективно працювали Андрій Шкіль та Андрій Парубій. Найменш ефективною виявилася діяльність Ігоря Гриніва і Тараса Стецьківа.

У питання вибору та ефективності депутатів бажання політичних експертів і виборців часто розходяться. Перші хочуть бачити професійних кандидатів, другі – «зіркових» і  заможних. Сільський виборець не готовий до сприйняття молодих кандидатів, а самих таких, людей команди, пропонують опозиційні сили.

У Галичині переможуть ідеї, а не гроші – ніхто не сумнівається, але кілька округів – Старосамбірський, Яворівський,  Городоцький, а також при втручанні олігархів  і Сихівський – можуть опиняться під контролем грошовитих кандидатів. Це третина округів Львівської області.