Врятувати українського вчителя

Cьогодні єдиний шлях щось змінити у системі освіти в Україні – це врятувати українського вчителя. Забезпечити гідну зарплатню, не залучати до виконання інших обов’язків, крім педагогічних...

Український вчитель знову став об’єктом виборчих маніпуляцій. Навіть з урахуванням того, що місяць тому президент заявив про виконання у цьому році усіх обіцянок уряду про заробітну платню вчителям, через маніпуляції з нарахуванням заробітної плати освітянам за тарифною сіткою щомісяця недоплачують чималу суму. При встановленні посадового окладу 1-го тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати у 1118 грн та розрахунку тарифної ставки у розмірі 823 грн., вчитель та викладач щомісячно недоотримують від 300 до 3000 грн, залежно від категорії. Дотримання законодавства про оплату праці освітянам – це основа нормальної роботи шкільної системи. Посадовий оклад вчителя вищої категорії згідно зі ст. 57 закону «Про освіту», яка встановлювала середні посадові оклади педагогічних працівників на рівні не нижче середньої заробітної плати в промисловості, становив би не нижче 3629 грн.

Згідно з Держкомстатом, за 2,5 роки роботи уряду Азарова середня зарплатня у галузі освіти зросла з 1583 до 2352 грн. Та хіба це зростання, якщо зважати на те, що змінилося у нашому житті за цей час? Хіба це зростання, у порівнянні з тим, як «подорожчало життя»? За електроенергію стали платити більше у 2012 – на 15,1%, у 2011 – на 22%. Пальне подорожчало у цьому році на 4,9%, у 2011 – на 26%. Вартість проїзду зросла на 3,2%, продуктів – до 10%. Квартплата збільшилась – лише за перше півріччя цього року на 11,9%, не кажучи вже, що у минулому – на 12,6%.

Отже, врахуємо, що зі своїм навантаженням український вчитель нічим іншим крім викладання не займається, на це просто немає часу, та й він і не повинен нічим іншим займатися, і це його єдиний дохід, вирахуємо податок, врахуємо інфляцію – стає зовсім не весело. Слід визнати, що професія вчителя залишається однією з найбільш потрібних для людського розвитку і водночас низькооплачуваних в Україні. А міністр Табачник радить не йти працювати вчителем, якщо не влаштовує зарплата: «…якщо ви хочете багато заробляти і не любите дітей, не йдіть у вчителя».

Немало фахівців іде з професії, що неминуче негативно позначається на якості освіти. Випускники – молоді вчителі часто не бажають працювати за спеціальністю. До того ж, ще й постійно «оптимізують» освітню мережу, закриваючи школи. Упродовж останніх двох років їх зменшилося майже на 700. А 5 вересня цього року уряд затвердив методичні рекомендації, згідно з якими фактично під назвою «модернізації мережі професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів» школи закриватимуть, робочі місця скорочуватимуть. Сільські діти будуть позбавлені вибору школи, їх возитимуть туди, куди вирішать чиновники.

Проте, крім зарплатні вчителя, є також і проблема умов його праці.  Про комп’ютеризацію чи сучасні наочні приладдя навіть мова не йде – тут хоч би підручники вчасно отримати. Але найбільше отруюють роботу вчителя нескінченні перевірки, звіти, плани-конспекти уроків та інша бюрократична робота. А час на самовдосконалення? Як в таких умовах можна ще й з любов’ю ставитися до роботи. Учитель не з верстатом працює, не з металом, не з деревом.  Учитель працює з особистістю.

Ми переконані, що сьогодні єдиний шлях щось змінити у системі освіти в Україні – це врятувати українського вчителя. Забезпечити йому гідну зарплатню, не залучати до виконання інших обов’язків, крім педагогічних, повернути  можливість для саморозвитку.

Після набуття законопроектом «Про основи законодавства у сфері освіти» статусу закону України, він стане підставою для прийняття Верховною Радою України наступного скликання нових законів у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійної та післядипломної освіти.

Це принципово нова концепція розвитку національної системи освіти на всіх її рівнях – від дошкільної, до освіти упродовж життя.