Панове, не читайте ЗМІ – на виборах наступив тиждень компроматів

Пропонують казкові гонорари, щоб викинули в ЗМІ компромат на конкурентів. У серйозних виданнях не знаходять «асенізаторів», тому у "чорному піарі" найбільше будуть задіяні сайти-унітази.

Невже сільські виборці не розуміють, що голосуючи за тих, хто купляє голоси,  вони вибирають собі панів на  десятиліття. Сьогодні деякі бізнесмени вклали копійки у свої округи, а завтра – бізнесова жилка у них ніколи не зникне – вони  стануть власниками найбільш ласих шматків  землі у приміських та гірських округах Львівщини. Це будуть новоявлені магнати, на яких  гаруватимуть  скуплені за копійки виборці  разом зі своїми  дітьми. Як вам такий сценарій, шановні виборці? Ви думали, що ваша хата з краю…

Виборча кампанія за тиждень перед голосуванням – це час  викиду компроматів. Що робити?  Вимкнути телевізор? Не читати газет? Вийти до людей і відверто сказати  «за» кого ти,  чи тихо промовчати.

Галичина визначилась. Переважна більшість за опозицію. Як і в кожного, у  мене теж виникають запитання до списку Об’єднаної опозиції на мажоритарних округах  Львівщини. Але  це команда, де кожному гравцеві відведена своя  роль, як у футболі.

Не подобаються «об’єднані», голосують за «солянку» Кличка, який в останній місяць зібрав тих, хто не встиг пристати до якогось  берега.

Я  проголосував би за будь-кого з  8 львівських  кандидатів Об’єднаної опозиції та «Свободи». Це відомі на Львівщині особистості, яких  знаю, за спиною в них конкретні справи і життєвий досвід.  Ось їхні прізвища:

Бродівський округ – Ірина Сех

Яворівський – Василь Пазиняк

Сокальський – Степан Курпіль

Личаківський – Юрій Михальчишин

Залізничний – Ірина Фаріон

Франківський – Ігор Васюник

Сихівський – Михайло Хміль

Дрогобицький – Роман Ілик

Інших трьох кандидатів не знаю.  Тому у  Стрийському окрузі підтримав би адмірала Ігоря Тенюха. Коли інші сиділи вдома на печі, він як командувач Військово-Морських сил України відстоював наші інтереси в Криму.

У Городоцькому окрузі  проголосував би за підприємця та менеджера  Ярослав Дубневича, у Перемишлянському –  політолога та менеджера Тараса Батенка.  Вони  зможуть  писати закони й лобіювати інтереси своїх виборців.

Дубневич-молодший  на відміну від інших  галичан-бізнесменів, які продають нафту чи  бензин, розбудовують базари, грають у футбол, помпують мінеральну воду,  розвиває  промислове виробництво і випускає  конкретну продукцію. Це наш виробник, який створив понад тисячу робочих місць. Не на базарі, а в цехах.  Серед 12 депутатів від Львівщини може бути хоч один український господар?

Пишу ці рядки і знаю, що вони викличуть найбільше невдоволення частини виборців. Галичани не сприймають людей діла, їм більше до душі ефектні та артистичні політики.  

Тарас  Батенко – політолог-практик, кандидат політичних наук, працював з таким особистостями як Левко Лук’яненко, брати Горині, має досвід роботи в органах державного управління,  може дивитися вперед на 50-100 років. Він зможе писати закони – про це нагадує виборцям на кожному кроці колишній дисидент Левко Лук’яненко, який активно підтримує львівського політолога і менеджера.   

Багато суперечок виникає навколо Франківського і Сихівського округів Львова. У виборі між гуманітаріями-революціонерами  та економістами-практиками  роблять ставку на фахівців з дипломами економістів – Михайла Хміля та Ігоря  Васюника. Вони – висуванці однієї команди.  Часи революційних потрясінь минули. Пора  братися за діло. Скільки можна  кликати на війну.

Можна навести й інші позитивні  аргументи про кандидатів, але що хвилює?  Журналістів вже кілька тижнів зомбують піаркомпанії та представники штабів. Пропонують казккові гонорари, щоб викинули  в ЗМІ компромат на конкурентів. У серйозних виданнях не знаходять «асенізаторів».  Тому найбільше  будуть задіяні сайти-унітази.

Але й позитивної інформації  мало, лише в рекламних блоках. Хоч нам усім не вистачає позитивізму  й оптимізму, конкретики,  як змінити наше життя. Саме позитивізм, який будує, а не знищує, можна протиставити «чорному» піару, коли  протягом останнього тижня  ЗМІ почнуть перетворювати  на унітази, через які зливатимуть  компромат.

Що сказати – багато розчарування і песимізму. Бідний народ зробили жебраками, а тепер за безцінь скуповують його довіру – така правда нинішнього буття. Але є інша правда: чому ті,  чиї батьки й діди з автоматами в руках гинули за волю України,  нині продаються за копійки. Кого когось врятує  200  чи 300 гривень?

Невже виборці не розуміють, що голосуючи за тих, хто купляє голоси,  вони вибирають собі  панів на  десятиліття. Сьогодні деякі кандидати-бізнесмени вклали копійки у свої округи, а завтра – бізнесова жилка у них ніколи не зникне – вони  стануть власниками найбільш ласих шматків  землі у приміських та гірських  округах Львівщини. Це будуть новоявлені магнати, на яких доведеться гарувати скупленим за копійки виборцям та їхнім дітям.

Як вам такий сценарій, шановні виборці?Ви думали, що ваша хата з краю…

Україні потрібні професіонали,   що запустять в дію маховик перемін.

Країні потрібні чесні політики і сміливі лідери, які здатні робити конкретні справи, які зможуть забрати владу від олігархів і  повернути  народу. 

Господар країни сьогодні не Янукович і Азаров,  і не Партія регіонів, а кілька десятків олігархічних кланів, які перекачують зароблені українцями багатства за кордон. Вони думають, що встигнуть на персональних літаках втекти, якщо запахне криміналом чи порохом. Не відають, що залишилось кілька літаків-винищувачів та частини  військ протиповітряної оборони, які здатні приземлити будь-який об’єкт, що буде втікати з України.

У руках олігархів  суди, прокуратура, ЗМІ, гроші, реальна  влада  – поки що їм належить Україна. Вони теж розрідили між собою округи. Але чи вони розуміють, що отримали останній шанс провести зміни. Інакше вулиця висуне своїх лідерів з народу. Олігархів зможе заспокоїти дядько з мозолястими руками.   Ось такі думки виникають, коли запитують, а за кого голосувати?

Найпотужніша опозиційна сила –  Об’єднана опозиція «Батьківщина» і «Свобода». Саме ця команда зазнає найбільше критики, бо здатна посунути з  Олімпу нинішню владу.

Щодо Кличка, на якого спрямовують погляди, як на особистість, що може об’єднати Україну на президентських виборах 2015 року, якось ненароком закрадається думка,  йому б ще трохи потренуватись.  Політика – це не бокс, де ти наодинці зі суперником, це командна гра, де за тобою мільйони. Ми ще не бачили, як боксер-політик працює в команді.

Для опозиційних політичних сил це теж останній шанс на реформи. На наступних виборах буде перемагати здорова конкуренція, а  не гроші й маніпулятивні технології. Багатьох з нинішніх кандидатів ми вже ніколи не побачимо на нових виборах.